Отже, з деякими уточненнями дати виникнення і основні етапи становлення банківської системи як в районах Центральної, Східної, так і
Західної частини України співпадають, пройшовши тривалий час еволюції в умовах різних формацій. Загалом в Україні в кінці Х1Х— на початку XX ст. нараховувалося 5 державних банків (Державний банк, Державний Дворянський Земельний Банк, Селянський Поземельний Банк з відділами у великих містах України, а також на Західноукраїнських землях, Австро- угорський Банк і Банк Польський); 10 приватних та акційних банків; 3 банки комерційного кредиту; 8 промислових банків і 4 аналогічних відділів Росії. Хоча в цей період в Україні нараховувалася всього 21 банківська установа, що у десять разів менше, ніж за часів незалежності України в кінці XX ст., структура їх набувала класичної банківської системи.
Незважаючи на короткий період державності 1917—1922 рр. в Україні повторно була запроваджена власна грошова одиниця — гривня. Державні українські діячі розуміли, що самостійна Україна повинна мати самостійну грошову одиницю і вибрали свою, історичну — гривню.
У грошовому обігу України того часу були валюти різних країн: російські рублі (керенки, імператорські), німецькі марки, американські долари та англійські фунти стерлінгів.
Як відзначав тодішній міністр фінансів України А. Ржепецький: «.Але найбільша біда, від якої страждає сьогодні грошовий обіг України, це той органічний зв’язок, в якому він продовжує знаходитися з грошовим обігом Російської Радянської Республіки. Для українського грошового обігу створюється цілком недопустиме, що не має ніяких історичних прецедентів, становище. Грошовий обіг регулюється не державним урядом, а чужою державною владою. А тому першорядною, найнеобхіднішою мірою в галузі грошового обігу сьогодні повинна бути признана повна емансипація української валюти від валюти російської. Тільки по вирішенні цього завдання можна буде вживати до заходів подальшого оздоровлення і упорядкування грошового обігу в Україні» [168, С.16].
У грудні 1917 р. Київську контору Державного банку Росії перетворено на Український Державний банк. 1 березня 1918 р. Центральна Рада прийняла закон про впровадження гривні.
У Декреті «Про українську державну грошову одиницю і про вилучення з обігу на Україні російських грошових знаків» наголошувалося, що державною грошовою одиницею є гривня, яка становить 8,712 частки чистого золота. Гривню тоді поділяли не на 100 копійок, а на 100 шагів [102, с. 67].
На початку серпня 1918 р. Радою Міністрів було ухвалено статут Державного банку України, а 23 серпня засновано Державний Земельний банк. Діяльність, що була розпочата Центральною Радою зі складання державного бюджету України на 1918 р., продовжувалася урядом гетьмана
Скоропадського, Директорією, але бурхливі події того часу заважали формуванню власної фінансової політики.
Уряди незалежної України того періоду ухвалили низку нормативних документів, які забезпечували формування фінансової політики. В «Грамоті до українського народу» 29 квітня 1918 р. проголошено приватну власність
і свободу підприємництва. Закон «Про Державну Українську Грошову одиницю» було прийнято 6 січня 1919 р., «Про хлібну повинність з урожаю 1919 р.» — 15 серпня 1919 р., «Про надзвичайний одноразовий податок» — 31 травня 1920 р.
Банківська справа у м.Києві веде свій відлік з 1781 р., коли в місті відкрилась Київська контора Асигнаційного банку.
У 1788 р. замість контори Асигнаційного банку відкрився Наказ суспільного заохочення, що надавав позики фізичним особам під заставу нерухомості. Після чого була заснована, на правах банку, Суспільна комісія, яка приймала внески та здійснювала кредитування.
Повноцінні банківські операції в Києві почали провадитися в 1839 р. — після відкриття контори Державного банку, баланс якої через 25 років досяг астрономічної на той час суми — 8 млн карбованців.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 381