Адміністративна відповідальність за посягання на таємниці банку ґрунтується на положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посягання на таємниці банку законодавство України відносить до дій, які кваліфікуються як недобросовісна конкуренція, що буде розглянуто в
3.6.
Дисциплінарна відповідальність за посягання на таємниці банку ґрунтується на засадах трудового законодавства України та нормативної бази самих банків. В останньому випадку відповідальність можуть нести тільки працівники банку.
Отже, в теперішніх умовах відповідальність за незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю, передбачена тільки Кодексом про адміністративні правопорушення, а саме — ст.16411 («Незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю»).
У Кримінальному кодексі передбачено відповідальність за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), за розголошення комерційної таємниці (ст. 232). Кримінальна відповідальність за незаконне розголошення або використання інформації, що становить саме банківську таємницю, відсутня.
Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності свого часу рекомендував парламенту підтримати зміни до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та за розголошення банківської таємниці).
Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за незаконне використання інформації з обмеженим доступом щодо комерційної, банківської та державної таємниць, а Кримінальний кодекс — тільки щодо комерційної та державної таємниць, що не забезпечує належного захисту банківської таємниці.
Назріла потреба у посилення відповідальності осіб, яким банківська таємниця відома у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю, за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та за розголошення банківської таємниці.
Як запевнив Голова Нацбанку ЗМІ на початку 2003 р.: «Після прийняття антивідмивочного закону Національний банк відпрацював програму, в якій розписано, що робить кожен департамент НБУ і банки щодо надання інформації стосовно операцій з клієнтами. Нацбанк навчить банківський персонал, і почнеться реальна робота: при цьому НБУ, беручи участь в цій програмі, не буде мати інформації, він буде лише збирати закодовану інформацію і передавати її у відповідний орган при Мінфіні. Останній після розкодування буде передавати комерційним банкам дані про те, що інформація одержана, і вони виконали норми закону. Після 10 червня ця схема вже повинна працювати як годинник. Після завершення цього терміну Нацбанк розпочне тотальні перевірки всіх до одного комерційних банків і філій на предмет дотримання законодавства про надання інформації уповноваженому органу».
Безперечно, готовність НБУ активно включитися в цю роботу не може не викликати загального схвалення. Але у авторів виникають з цього приводу деякі сумніви.
По-перше, НБУ «не буде мати інформації, він буде лише збирати закодовану інформацію і передавати.» Думається, що попередню професійну оцінку та узагальнення такої інформації слід роботи вже саме на цій стадії, а не зводити роботу такого важливого органу, яким є НБУ, до збирання і передачі інформації.
По-друге, є більш, ніж достатньо підстав для сумнівів, що (навіть з великою натяжкою) новостворений фінансовий підрозділ можна вважати розвідкою, навіть при всіх наданих йому юридичних і оперативно- розшукових повноваженнях. І взагалі, в Україні останнім часом дуже легко ставляться до терміна «розвідка», її статусу, створюючи масу відомчих аналогічних підрозділів, окрім СБУ, — у ДПА, Миткомітеті, Міністерстві оборони, Службі охорони державного кордону, Управлінні державної охорони України тощо, а тепер — і в Міністерстві фінансів. Історичний досвід свідчить, що ефективніше ці проблеми вирішувала б одна розвідслужба (чи інший підрозділ), можливо при СБУ, оскільки замало оголосити тільки про створення розвідслужби. Головним завданням є забезпечеггя її професійними кадрами, матеріально-технічними, довідково-аналітичними можливостями, науковими установами, навчальними закладами. І де б такі підрозділи не створювалися заново, там не буде такого досвіду оперативно-розшукової роботи і відповідних можливостей в галузі розвідки, чи контррозвідки, який накопичено в СБУ. І що істотно, кожного разу при створені такої служби «викидаються» чималі суми коштів. А сконцентрувавши їх в одному місці можна досягти бажаного результату.
» следующая страница »
1 ... 257 258 259 260 261 262263 264 265 266 267 ... 381