Щоб пропозиції громадян і рішення самих Народних зборів не суперечили існуючим законам країни, чинному праву, збори щорічно обирали спеціальну колегію з семи номофілаків, які разом з головуючим зборів стежили за цією справою. Крім того, будь- який громадянин, покликаючись на незаконність пропозиції іншого, міг домагатися зняття її з голосування і навіть з обговорення, заявляючи, що порушить проти автора пропозиції судове звинувачення (graphe paranomon) (докладніше йтиметься далі).
Голосування в Народних зборах проводилось у давні часи криком, згодом — піднесенням рук (хейротонія). Таємне голосування іноді також мало місце (білими і чорними камінцями) — у справах, що стосувалися окремих громадян. Остракізм проводили шляхом таємного голосування глиняними черепками, де писали ім'я людини, яку вважали за потрібне вигнати з Афін.
Компетенцію Народних зборів не було чітко визначено. Вони, як уже зазначалось, могли розглядати будь-які питання, що стосувалися як внутрішнього життя, так і зовнішньої політики Афін, як загальнодержавних, суспільних справ, так і справ окремих громадян. Компетенція Народних зборів постійно розширювалась паралельно з демократизацією афінського суспільства та політичного ладу. Народні збори передусім були законодавчим органом, а також найвищою інстанцією у сфері політичній, адміністративній і судовій. Вони ж обирали всіх службових осіб.
У законодавчій сфері розрізняли загальнообов'язкові закони (nomos), а також постанови, що стосувалися конкретних справ чи осіб ^sephisma).
Прийняття законів становило собою демократичну, проте складну процедуру. Щорічно на перших Народних зборах нового року можна було висувати питання про зміну існуючих законів чи видання нових. Якщо збори проголосували за таку необхідність позитивно, то громадянину, який вносив цю пропозицію, пропонували подати у Раду 500 проект нового закону. Там його й обговорювали. Якщо проект Рада схвалювала, то разом з її рішенням його виносили на найближчі головні Народні збори. Законопроект одночасно оприлюднювали для всезагального ознайомлення. Схвалений Народними зборами законопроект, однак, законом ще не був — його передавали в суд присяжних — геліею, де на спеціальній колегії номофетів проводили судову процедуру розгляду законопроекту. Народні збори шляхом жеребкування обирали п'ятьох офіційних опонентів нового проекту, захисників старих законів — синдиків, або синегорів. Так відбувався своєрідний судовий процес: громадяни, які пропонували законопроект, доводили його доцільність і необхідність, а синдики захищали старі закони. Но- мофети вирішували долю проекту голосуванням. У разі позитивного рішення законопроект набував сили закону. Отже, роль геліеї у прийнятті законів була, по суті, вирішальною.
З процесом законодавства пов'язана ще одна процедура. Йдеться про graphe рагапотоп. Суть її полягає в тому, що на будь-якій стадії проходження законопроекту, навіть у колегії номофетів, проти нього міг виступити кожен громадянин, заявивши під присягою, що впродовж року порушить проти ініціатора законопроекту судову справу. Подальше проходження законопроекту чи його дія, навіть якщо він був апробований колегією номофетів, призупинялись. Справу передавали в геліею, де її розглядали під головуванням шести архонтів — фесмофетів. Ініціатор проекту відстоював його доцільність і корисність, а позивач, навпаки, доводив його шкідливість для суспільства, антидемократичний чи навіть антидержавний характер. Якщо вигравав справу скаржник, то ініціатора законопроекту карали штрафом або чимось іншим, а в особливо серйозних випадках його навіть могли засудити до страти. Законопроект вважався скасованим. Той, хто тричі був засуджений на підставі graphe paranomon, надалі позбавлявся права вносити на Народних зборах законопроекти. І навпаки, коли справу програвав скаржник, то він втрачав велику грошову заставу (1 тис. Драхм), яку мусив внести, складаючи скаргу (за умови, якщо не було зібрано хоча б 1/5 голосів суддів).
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 215