Основні положення цієї теорії Платон розвинув у двох найбільших своїх працях, викладених у формі діалогу "Держава" і "Закони". Окремі її аспекти знайшли втілення в діалогах "Політик" і "Крітон".
Темою праці "Держава" є загальна її природа як взірця. Предметом теорії є ідея держави, або справедлива ідеальна держава (тобто реальна держава) як модель конструкція людського розуму, яку можна втілити в життя.
Конструюючи ідеальну державу, Платон відштовхується від положення, що поліс (держава) — це гармонійний союз людей, які взаємно задовольняють потреби один одного і чиї здібності доповнюють одна одну. Отже, Платон не протиставляє поняття "суспільство" і "держава". Запорукою єдності і гармонії полісу є справедливість, яка полягає в рівності всіх громадян перед державою і чесному виконанні обов'язків відповідно до соціального статусу: правителя, воїна (стража), годувальника.
Ідеологічним підмурком ідеальної держави став "благородний вимисел" Платона — міф про походження людей, який він застосовує з метою переконання громадян (які є рівними перед державою) у доцільності і справедливості розподілу статусу. Виявляється, люди є синами матері-Землі, в лоні якої їх виліпив Бог. (Отже, всі вони рідняться між собою.) Одним у кров батько-Бог підмішав золото, другим — срібло, третім — мідь і залізо. Ті, у кого кров з домішками золота, від природи мають кмітливий розум, здатні до мислення і розмірковування. Отже, вони мусять бути філософами і виконувати функції правителів. Нагороджені сріблом від природи мають силу волі, запеклий дух воїнів, тобто вони мусять виконувати функції стражів (воїнів). У тих, хто має кров з домішками міді і заліза, від природи переважає хіть або жага. Вони мусять бути годувальниками. Селянину ніколи не бути філософом, а філософу — селянином або ремісником.
Правителі і воїни з народження ведуть аскетичний спосіб життя і з дитинства розвивають свої природні здібності, щоб якнайкраще реалізувати своє покликання і виконувати обов'язки на благо держави. Годувальники — ремісники і землероби живуть у достатку і багатстві, володіючи землею (власником землі є полісна громада), золотом і сріблом — всім необхідним для щасливого життя. Свобода, яку забезпечує держава індивідові, існує не стільки для вільного вияву, скільки для реалізації його покликання.
Править державою не родова знать (аристократи за походженням) чи олігархи, а аристократи духу і знання — філософи-царі, бо тільки філософам відкривається істина, що є добро і справедливість як для полісу в цілому, так і для кожного індивіда зокрема. Головна функція держави, за Платоном, освітня. Все населення постійно навчається у філософа-царя.
Ідеальна держава не потребує законів, бо верховним законом тут є розум.
Хід думок Платона завершився духовною і соціально-політичною моделлю ідеальної держави: "правителі-воїни (стражі) — годувальники".
Припускаючи можливість втілення моделі ідеальної держави в недосконалому людському суспільстві і враховуючи вади людської природи, Платон показав шлях еволюції держави від досконалих до "викривлених" форм. Кожна наступна форма держави виникає у відповідь на появу нових цінностей, як правило, менш вартісних, що опановують суспільством.
В ідеальній державі найвартіснішою цінністю є мудрість. Такою державою править цар-філософ. Знання тут вважаються вищою доброчесністю. Така держава не має потреби в законах.
Ідеальна держава еволюціонує в тимократію — правління військових, здебільшого схильних до наживи. Тимократія виникає тоді, коли суспільство починає цінувати понад усе мужність. Така держава є мілітаристською і постійно перебуває в стані війни.
Тимократія еволюціонує в олігархію — правління багатих, і виникає тоді, коли суспільством опановують цінності меркантильного характеру: схильність до наживи, хіть, жага. Влада в такій державі функціонує на засадах майнового цензу, бідні відсторонені від участі в управлінні.
» следующая страница »
1 ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 ... 215