Проектне фінансування

•  значний строк залучення;

•  необхідність надання гарантій (на платній основі);

•    підвищений ризик банкрутства у зв’язку з несвоєчасним пога­шенням боргу;

•   втрата частини прибутку від інвестиційної діяльності у зв’язку з необхідністю платити відсотки та дивіденди;

•  часткова втрата управління діяльністю підприємства.

Далі більш детально зупинимося на кожному методі фінансування інвестиційних проектів.

Самофінансування — здійснюється виключно за рахунок власних коштів. Цей метод є основним для реалізації невеликих інвестиційних проектів індивідуальних інвесторів. Головна роль серед власних джерел фінансування інвестиційних проектів, безумовно, належить прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів (формула 8.2).

П = (В - 3) - Н_юж - Ф_д - Ш,                                                             (8.2)

ч    ^{у              /}         бюдж    від       с                                                                     ^{х 7}

де П_ч — чистий прибуток підприємства;

В—виручка від реалізації продукції;

З — виробничі витрати, у тому числі амортизаційні відрахування і відсотки за кредит;

Н_6юдж — усі податкові нарахування в республіканський та місцевий бюджети;

Ф_вд) — відрахування у фонди соціального захисту;

Шс — штрафні санкції (сальдо).

Виходячи з цього розрахунку зрозуміло, що у підприємства якщо і залишається в розпорядженні прибуток, то в невеликих обсягах. Тому як основне джерело фінансування він найчастіше використовується для невеликих інвестицій — банківські депозити, придбання цінних паперів, вкладення в інтелектуальний капітал підприємства (робочу силу). Крім того, прибуток є найкращим джерелом для фінансування інвестицій, для яких важко визначити строк окупності та рівень доходності. Це можуть бути високо ризикові інноваційні інвестиції або заходи, які носять соціальний характер (будівництво санаторіїв, баз відпочинку, дитсадків тощо).

У зв’язку з цим, серед основних джерел фінансування інвестиційних проектів, зокрема реальних, постійно зростає роль економічна та подат­кова роль амортизаційних відрахувань, які формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційних фонд. Економічна роль амортизаціїполягає у фактичному відшкодуванні вартості діючих основних засобів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і відносять­ся на витрати діяльності суб’єктів господарювання, а податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) та одержання податкової знижки.

З метою активізації інвестиційних процесів в економіці та відповідно до Указу Президента України “Про Концепцію амортизаційної політики” від 7 березня 2001 року №169/2001 амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

З прийняттям цієї Концепції в Україні проводиться амортизаційна реформа, тобто змінюється порядок нарахування амортизаційних відрахувань:

•    Об’єктом нарахування амортизації є основні засоби (крім землі), але нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкту, який встановлюється підприємством при зарахуванні його на баланс та призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання або консервації.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 88 89 90 91 92 9394 95 96 97 98  ... 131