Політична економія

У цілому фірма-виробник (продавець) предметів споживан­ня, одночасно є споживачем (покупцем) засобів виробництва. Для неї ціни, за якими вона купує ресурси є витратами, а ціни, за якими вона продає власний товар — доходами.

9.4.  Ринок капіталу та його складові. Фінансовий ринок

В економічній теорії під ринком капіталу розуміють ринок ресурсів, необхідних для інвестування, тобто розширення ви­робництва, або ринок інвестицій. Це поняття складне, але його можна звести до таких більш конкретних ринків, як ринок кре­дитів, фондовий ринок (або ринок цінних паперів), валютний ринок (ринок грошей). У цілому ж це все об’єднують у поняття фінансового ринку.

Найпоширенішими об’єктами відносин на цьому ринку є гроші, кредити та цінні папери.

Носіями попиту виступають фірми (підприємці), яким потрібні кошти для заснування (створення) власного бізнесу, розширення підприємницької діяльності тощо. Як правило, вони виступають у ролі позичальників.

Носіями пропозиції є банки та інші кредитні установи, які володіють капіталом (грошима) і бажають їх віддати в тимча- 104

сове користування тим, у кого його (їх) не вистачає. У цьому випадку їх називають кредиторами.

Попит на капітал (гроші) визначається двома складовими: попитом на гроші для здійснення угод (купівлі товарів, випла­ти заробітної плати, сплати боргів тощо) та попитом на гроші з боку активів (придбання акцій, облігацій та інших цінних па­перів; вклади для отримання процентів тощо).

Пропозиція на ринку капіталів визначається грошовою ма­сою, яку може надати кредитна система позичальникам. Вва­жається, що вона визначається грошовою масою в обігу, тобто сукупністю платіжних засобів, що обертаються в країні в да­ний момент.

Графічно ринок капіталу (грошей) можна зобразити так:

де: D_m—крива попиту;

S_m—крива пропозиції;

Е — точка рівноваги;

і₀—рівноважна ціна капіталу;

О₀                   — рівноважний обсяг капіталу.

Під ціною на ринку капіталів розуміють процент за корис­тування позичкою, а точніше, ставку процента (про це детально — в наступній темі).

Оскільки інвестування пов’язане із вкладанням коштів (гро­шей) на тривалий час, постає питання про порівняння наступ­них доходів від інвестицій із теперішньою вартістю вкладень (грошей). Вважають, що гроші мають властивість знецінюва­тися, тому майбутні гроші (доходи) дешевші від теперішніх. Механізм прирівнювання майбутніх грошей (доходів) до те­перішніх називають дисконтуванням, і зв’язок між ними визна­чають за формулою:

Р V = 8 Р / (1+і) ¹ ,

де: Р V—сучасна вартість капіталу;

S Р — майбутня вартість капіталу;

і                    — ставка (річна);

1 — період, який розглядається (років).

Різновидом ринку капіталів є фондовий ринок, або ринок цінних паперів. Об’єктами купівлі-продажу на цьому ринку є акції, облігації, векселі, чеки, депозитні сертифікати тощо. Най­поширеніші — акції та облігації.

Суб’єктами (учасниками) цього ринку виступають емітен­ти (підприємництва-корпорації, що випускають і продають цінні папери; емітентом може бути й держава, яка випускає в обіг, наприклад, ОВДП — облігації внутрішньої державної по­зики), інвестори та інвестиційні установи.

Емітенти отримують від продажу цінних паперів засоби, що використовуються для здійснення комерційної діяльності, сплати боргів тощо. Фінансовий результат комерційної діяль­ності стає джерелом виплати емітентами доходів у вигляді ди­відендів чи процентів інвесторам.

Фірми, держава, приватні особи, які купують цінні папери від свого імені і за власний рахунок, стають інвесторами.

Для здійснення посередницької діяльності при купівлі-про- дажу цінних паперів використовуються інвестиційні установи

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59  ... 220