Практика довела, що ринковий механізм саморегулювання має цілу низку вроджених вад:
1) Порушення стабільності економічного розвитку, які періодично спричинюють економічні кризи.
2) Неможливість на основі “вільної гри ринкових сил” задоволення цілї низки економічних потреб.
3) Породження соціальної несправедливості в розподілі доходів.
4) Розвиток процесів монополізації з досить негативними наслідками для системи конкуренції і системи цін та ін.
Практика господарювання показала, що лише ринковими механізмами забезпечити високу ефективність сучасного, великого за масштабами, складного та інтегрованого виробництва неможливо. Фінансовий механізм у реальному житті дедалі більше доповнюється державним регулюванням.
Заперечення щодо оптимістичної віри А.Сміта в саморегулювання економічних пропозицій за допомогою лише конку- 194
ренції виникло давно. Так, Р. Мальтус у трактаті “Досвід про закон народонаселення” (1798) доводив, що за відсутності спеціальних заходів з боку держави неконтрольоване зростання народонаселення призведе до перенаселення й зубожіння суспільства, до краху всієї економічної системи. К. Маркс у своїй теорії додаткової вартості довів, що механізм “вільної гри ринкових сил”, до крайніх меж загострюючи внутрішні суперечності капіталізму, неминуче веде до економічної системи, в якій макро- економічні пропорції будуть свідомо дотримуватися державою.
Наукове обґрунтування активного втручання держави в ринкову економіку здійснив Д.М.Кейнс у праці “Загальна теорія зайнятості, процента й грошей” (1936).
Головним інструментом державного втручання в ринкову економіку він вважав фіскальну політику, а найважливішим об’єктом — ресурси інвестицій та процентні ставки. Кейнсіан- ська концепція зайнятості та стабілізаційної політики тривалий час домінувала в макроекономічних переконаннях більшості економістів, була покладена в основу багатьох моделей державного регулювання економіки країн Західного світу в період Другої світової війни.
Проте з середини 70-х — початку 80-х років у більшості країн з ринковою економікою склалася принципово нова господарська ситуація. Розгорнулися процеси інфляції, сили економічного зростання втратили динамічність, що призвело до скорочення інвестицій, падіння продуктивності праці й виникнення масового безробіття. Інфляція і безробіття посилили соціальне напруження в суспільстві. Держава виявилась неспроможною подолати ці проблеми. У суспільстві настало глибоке розчарування в державі, і в цьому виявилася своєрідна діалектика розвитку господарського механізму ринкової економіки. У минулому причиною нестабільності були дефекти ринкового механізму, тепер же з’ясувалось, що джерелом нестабільності виступила сама держава. Це викликало недовіру до теорії Кейнса й призвело до виникнення альтернативних макроекономічних концепцій неокласичного напряму: монетаризм, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозицій та ін.
Не вдаючись до аналізу поглядів представників зазначених концепцій, слід підкреслити, що в даний час найбільш дієздатною може бути концепція органічного поєднання ринкового та державного механізмів регулювання економіки. Досвід показує, що саме там, де досягнуто оптимального співвідношення функціонування цих механізмів, економіка досягає позитивних результатів:
— забезпечуються відносно високі і сталі темпи економічного зростання;
— досягається високий рівень інтенсифікації виробництва та продуктивності праці;
—встановлюється відносна стабілізація соціальних відносин.
15. 5. Економічні функції держави
Функцій держави щодо впливу на економіку багато, однак їх можна звести до таких:
» следующая страница »
1 ... 96 97 98 99 100 101102 103 104 105 106 ... 220