Політична економія

З огляду на інтенсивність факторів виробництва виокремлю­ють досконалу (завершену) та недосконалу (незавершену) форми інтенсивного типу економічного зростання.

•                 Досконала форма інтенсивного типу економічного зростан­ня. Вона характеризується інтенсивним використанням усіх трьох факторів виробництва: праці, засобів і предметів праці- Притаманна країнам з розвинутою ринковою економікою, оскіль­ки ґрунтується на інноваційних способах використання всіх фак­торів виробництва.

шфобшіцтіт (І І_ЙИТ(І1)

Результати             ^

<^плитр,і> О^нтц.г)            Ііитрити

Рис. 4.1. Графік співвідношення результатів і витрат виробництва за інтенсивного типу економічного зростання

•                  Недосконала форма інтенсивного типу економічного зрос­тання. Така форма характеризується інтенсивним використан­ням лише одного або двох факторів виробництва.

Основними чинниками економічного зростання є кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; технологія; НТП. За спостереженням деяких західних учених, НТП забезпечує майже ЗО % приросту національного доходу. Тому використання досягнень НТП повинно стати пріоритетним у розвитку народного господарства України.

Моделі економічного зростання і його основні показники

Моделі економічного зростання. У сучасній економічній науці сформувалися три основні напрями моделювання чинників еконо­мічного зростання, які репрезентують неокейнсіанські та неокла­сичні моделі, а також модель американського економіста Роберта- Мертона Солоу (нар. 1924).

Неокєйнсіанські моделі економічного зростання. Вони грунтуються на визнанні домінуючої ролі попиту у стимулюван­ні економічного зростання. Визначальним елементом стимулю­вання попиту вважають інвестиції як чинник мультиплікативно- го (лат. multiplico — помножую) збільшення величини прибутку, яке, у свою чергу, є чинником інвестицій. На цьому вибудувані неокейнсіанські моделі економічного зростання англійських економістів Р. Харрода та Е. Домара, Джона-Річарда Хікса (1904 - 1989).

Модель економічного зростання Харрода—Домара. Виходячи з принципів мультиплікатора та акселератора (лат. accelero —

прискорюю), вона передбачає тотожність заощаджень (Б) та інвес­тицій (І), сталу норму прибутку на капітал та його частку в НД, пов­не використання виробничих потужностей (елементів основного капіталу), повне використання наявної робочої сили (повної зай­нятості).

Модель економічного зростання Дж.--Р- Хікса. Відображаючи взаємозалежність між динамікою НД та інвестиціями, ця модель містить більше умов рівноважного економічного зростання. Вона виражається такою формулою:

У = (1-Б)У_п_₁ + Ь(У_, + ¥_) + Г_п

де У_и — національний доход в и-му році; Б- частка заощаджен­ня в національному доході; (1-8) — частка споживання в націо­нальному доході; Ь — коефіцієнт акселерації; У_п_, — національ­ний доход у (и-1)-му році; У_п_₂ — національний доход у (п-2)-му році; Г_п — автономні інвестиції в и-му році.

За загальною кейнсіанською концепцією, досягнення ефек­тивного економічного зростання в усіх цих моделях передбача- активну роль держави у регулюванні економічних процесів.

Неокласичні моделі економічного зростання. Вихідною умовою неокласичної концепції та відповідних їй моделей еко- помічного зростання с положення про залежність обсягів су­спільного виробництва від факторів виробництва. Згідно з мето­дологічним підходом кожний фактор виробництва здатний створювати певну частку суспільного продукту, інтегральний обсяг якого є сумою добутків кожного фактора на його гранич­ний продукт. Ця залежність названа виробничою функцією зміст якої виражається формулою:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 305 306 307 308 309 310311 312 313 314 315  ... 452