■ асоціативні об’єднання
Рис. 2.25. Інституційна структура кредитної системи
Функціонування кредитної системи є необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід'ємного елементу процесу розширеного відтворення.
Основні форми кредиту
Характеристика ступеня розвитку кредитної системи виявляється у різноманітності існуючих форм кредиту, які все більше модифікуються, набувають нових якостей.
Форма кредиту — певна організація кредитних відносин, обумовлена особливістю їх об'єктів і суб’єктів.
Форми кредиту відрізняються об'єктами та суб'єктами позики, безпосереднім джерелом сплати відсотка, змістом кредитної угоди, строком кредиту тощо. Найпоширенішими формами кредиту є комерційний, банківський, споживчий, іпотечний, державний та міжнародний кредити.
Комерційний кредит. Найширше комерційний кредит представлений у відносинах між підприємствами, фірмами. Об'єктом цієї форми кредиту є продукти реального сектору економіки (матеріального виробництва), що дає підґрунтя вважати його основою кредитної системи. Суб'єктами комерційного кредиту є під- приємства-постачальники, які продають свій товар з відстрочкою платежу (кредитори), і підприємства-покупці, які оформляють боргові зобов'язання (позичальники) і передають їх кредитору. Головне призначення комерційного кредиту полягає у прискоренні реалізації товарів і втіленої в них вартості, отриманні прибутку як перетвореної форми додаткової вартості.
Комерційний кредит — форма кредиту, що надається у вигляді товару власником товару (продавцем) покупцеві товару як відстрочка платежу за продані товари.
Комерційний кредит значно зменшує резерви платіжних засобів, необхідних господарюючим суб'єктам для комерційних розрахунків. Його основою є договірні зобов'язання та господарські зв'язки між кредитором і позичальником, які визначають умови кредитування.
У межах комерційного кредиту відносини документально оформляють у вигляді комерційних векселів.
Комерційний вексель. Вексель як різновид боргового зобов'язання активно використовували ще в XII—XIII ст. Натепер вексельний обіг опосередковується банками і регулюється чинним законодавством. В Україні вексельне законодавство базується на прийнятому Женевською вексельною конвенцією в 1930 р. «Єдиному вексельному законі».
Вексель — оформлений за встановленими нормами різновид боргового зобов'язання, який дає безумовне право вимагати сплати зазначеної в ньому суми грошей після вказаного строку.
Вексель є цінним папером, який засвідчує права запозичення, приносить кредитору твердий відсоток як плату за кредит і може продаватися на фондовому ринку.
Товарні векселі бувають простими і переказними.
Простий вексель. Він є борговим зобов'язанням, яке містить безумовне зобов'язання боржника сплатити кредитору певну суму грошей в обумовлений строк і в певному місці.
Переказний вексель (тратта). Це письмовий наказ кредитора (трасанта) боржникові (трасату) сплатити у встановлений строк зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явникові векселя. Щоб наказ трасанта мав платіжну силу, трасату слід підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений строк. Сформульована в письмовій формі на титульній стороні векселя згода називається акцептом.
Власник векселя може запропонувати його своїм кредиторам. Вірогідність прийняття векселя пов'язана зі ступенем довіри до економічного становища боржника. Передавання векселя третій особі оформляють передавальним підписом, що має назву індосамент. Особа, яка при цьому поступається своїми правами, називається індосант, а яка набуває їх — індосат.
Надійність векселя забезпечує аваль (франц. aval — схвалення) — вексельна порука, яка сприяє розширенню вексельного обігу. Аваліст — особа, яка здійснила аваль, — бере на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя. Ава- ліст несе таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав аваль.
» следующая страница »
1 ... 187 188 189 190 191 192193 194 195 196 197 ... 452