Політична економія

За ринкової економіки величина амортизаційних відрахувань суттєво впливає на економіку підприємства та на макроекономіч- ні процеси. Якщо частка амортизаційних відрахувань буде вели­кою, це збільшить витрати виробництва, а відтак зменшить кон­курентоспроможність продукції. Такі ж наслідки спричиняє за­ниження частки амортизаційних відрахувань — подовжується час обороту основного капіталу, що знижує конкурентоспромож­ність. Тому в економічній теорії і в господарській практиці вели­ке значення надають величині амортизаційних відрахувань. Кла­сичний розрахунок розміру амортизаційних відрахувань здійсню­ють за формулою:

де А — розмір річних амортизаційних відрахувань, грн.; К_п — по­чаткова вартість основного капіталу, грн.; К_о — остаточна вар­тість основного капіталу, грн.; Ч — час використання основного капіталу в роках.

Амортизаційні відрахування поступово нагромаджуються і створюють амортизаційний фонд — суму грошових засобів, яка відображає перенесену вартість спожитих елементів основного капіталу і призначена для заміщення основних засобів праці. Амортизаційні відрахування є головним джерелом фінансування капіталовкладень, тобто відновлення та розширення основного капіталу. Вони не оподатковуються і використовуються тільки для фінансування відтворення основного капіталу.

Існують різноманітні науково обґрунтовані методи амортиза­ції основного капіталу. Їх вибір — один з головних інструментів економічної політики. У сучасних умовах використовують такі методи амортизації:

—              лінійний, тобто пропорційний (метод рівномірного списан­ня вартості основного капіталу протягом усього періоду його вико­ристання відповідно до встановлених строків функціонування за­собів праці; побудований на визначенні прямої залежності між зношуванням і строком служби засобів праці);

—              додатковий (перевищення суми амортизації початкової вар­тості списаного основного капіталу);

—               прискорений (тимчасове збільшення державою норм амор­тизаційних відрахувань з метою пожвавлення господарської ді­яльності держави);

—                 випереджувальний (здійснення амортизаційних відраху­вань до початку функціонування обладнання);

—               дегресивний (здійснення амортизаційних відрахувань не від початкової, а від балансової вартості основного капіталу).

У розвинутих країнах під впливом внутрішньої та міжнарод­ної конкурентної боротьби підприємці, держава, обираючи метод амортизації, орієнтуються на моральне зношування.

Норма амортизації

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними норма­ми, які визначають їх щорічний розмір у відсотках до балансової вартості основного капіталу. Встановлюючи норми амортизацій­них відрахувань, виходять з економічно доцільних середніх стро­ків функціонування основного капіталу у різних галузях вироб­ництва, необхідності забезпечення повного відшкодування його вартості й урахування техніко-економічного зношування.

Норма амортизації — встановлений законодавчо відсоток від балансової

вартості основного капіталу, який списується щорічно на собівартість про­дукції.

Тривалість амортизаційного періоду визначають з урахуван­ням багатьох чинників, зокрема загальної фізичної довговіч­ності та економічної доцільності капітального ремонту, умов експлуатації, строків настання техніко-економічного зношу­вання і т. д.

Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне віднов­лення (реновацію) основного капіталу здійснюють за формулою:

де Н_ш — норма амортизації; К_б — балансова вартість основного капіталу; К_л — ліквідаційна вартість основного капіталу; А_п — амортизаційний період (нормативний строк функціонування ос­новного капіталу).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152  ... 452