Податковий менеджмент

3. Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах вста­новленого правового господарського порядку, додержуючись ви­мог законодавства.

Стаття 6. Загальні принципи господарювання

1.    Загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених за­коном;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості

економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, еколо­гічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо­дарські відносини.

Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності

1.     Відносини у сфері господарювання регулюються Консти­туцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно- правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Глава 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності

1.    Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механіз­ми регулювання господарської діяльності.

2.     Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:

державне замовлення; (Абзац другий частини другої статті

12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3205-ІУ (3205-15 від 15.12.2005)

ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та суб­сидій.

3.    Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Вста­новлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб’єктів господарювання здійснюються від­повідно до цього Кодексу та інших законів.

4.    Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприєм­ництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Стаття 13. Державне замовлення (Назва статті 13 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 3205-ІУ (3205-15) від 15.12.2005)

1.    Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) ос­нові складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних конт­рактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

2.    Державний контракт — це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання — ви­конавцем державного замовлення, в якому визначаються еко­номічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх госпо­дарські відносини.

3.     Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в по­рядку, визначеному законом.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144  ... 224