Вирівнювальні трансферти передаються до місцевих бюджетів у порядку бюджетного регулювання без цільового призначення, іншими словами, місцеві органи влади вправі розпоряджатися цими коштами за своїм розсудом. Джерела доходів, за рахунок яких у регіональному бюджеті створюється фонд вирівнювання, та розмір цього фонду визначаються рішенням регіональних органів державної влади.
Згідно із законодавством розподіл коштів фонду фінансової підтримки муніципальних утворень у суб’єкті Російської Федерації має здійснюватися за фіксованою формулою, що враховує чисельність населення муніципального утворення, частку населення різних вікових груп, наприклад дітей дошкільного та шкільного віку й осіб пенсійного віку, у загальній чисельності населення муніципального утворення, а також інші місцеві особливості. На практиці в більшості регіонів розподіл вирівнювальних трансфертів не формалізоване й визначається не за формулою, а на договірній основі.
Субвенції - це кошти, що виділяються муніципальним утворенням з федерального бюджету та бюджету суб’єкта Російської Федерації на конкретні цілі й на певний строк і підлягають поверненню до відповідного бюджету у разі невикористання їх у встановлений строк за цільовим призначенням. При цьому ні цілі, на які регіони повинні передавати до місцевих бюджетів субвенції, ні порядок розподілу субвенцій між місцевими бюджетами федеральне законодавство не визначає.
Власне кажучи, регіони рідко використовують субвенції як канал для передачі коштів до місцевих бюджетів, оскільки при цьому відразу стало б ясно, що коштів передається недостатньо. Вони воліють вдаватися до відмовок, що кошти на виконання федеральних і регіональних мандатів враховані при визначенні розміру вирівнювальних трансфертів, переданих місцевим бюджетам. На практиці субвенції з регіональних бюджетів надаються, головним чином, на виконання федеральних мандатів, і тільки в рідкісних випадках - на виконання регіональних мандатів.
Іншим видом цільових перерахувань є так звані «взаємні розрахунки». Регіони передають місцевим бюджетам кошти на відшкодування втрат, пов’язаних зі збільшенням витрат або втратою доходів, викликаних рішеннями регіональної влади, прийнятими протягом бюджетного року, тобто після того, як місцеві бюджети були вже затверджені. За статтею «Кошти за взаємними розрахунками» передаються в основному кошти на фінансування витрат, пов’язаних з утриманням переданих у муніципальну власність об’єктів житлово-комунального господарства і соціальної сфери. Крім того, за цією статтею може проходити додаткова (не передбачена в бюджеті) цільова допомога на інші види витрат, а також можуть списуватися борги за бюджетними позичками. Строгого методу розподілу цього додаткового фінансування між муніципалітетами не існує.
Податкове законодавство Росії систематично переглядається: доповнюється й змінюється. Введення з 1 січня 2001 р. прибуткового податку з фізичних осіб у розмірі 13% позитивно позначилося на результатах оподаткування.
Витрати. Основну частку витрат місцевих бюджетів становлять статті «Житлово-комунальне господарство», «Освіта» і «Охорона здоров’я».
Характерною особливістю російської економіки є її експортно-сировинна орієнтація. Понад 60% державного бюджету Росії створюється за рахунок експорту енергоносіїв (нафта, газ). Парламент Росії створює пільгові умови оподаткування і робить значні інвестиційні вкладення у сільське господарство, житлове будівництво, охорону здоров’я, освіту і розвиток науки.
Значні витрати направляються на житлово-комунальне господарство, що пов’язано з наданням субсидій на оплату житла й комунальних послуг. Оскільки субсидіюється не все житло, а тільки муніципальне, у великих містах витрати на житлово-комунальне господарство - найбільш значна стаття, а в сільській місцевості, де житловий фонд в основному перебуває в приватній власності, частка витрат по статті «Житлово-комунальне господарство» набагато нижче.
» следующая страница »
1 ... 96 97 98 99 100 101102 103 104 105 106 ... 224