- показники соціальної ефективності враховують соціальні результати реалізації інновацій;
- показники екологічної ефективності відображають вплив інновацій на навколишнє середовище.
Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій може використовуватися система наступних кількісних показників: інтегральний ефект; індекс рентабельності; норма рентабельності; період окупності; коефіцієнт вигід /витрат; економічний ефект інноваційних заходів; комерційний ефект:
Законодавство України у сфері інноваційної діяльності складається із Законів України „Про інноваційну діяльність”, „Про інвестиційну діяльність”, „Про наукову і науково-технічну діяльність” та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в цій сфері.
Сьогодні можна виділити три основні моделі науково-інноваційної діяльності промислово розвинутих країн:
країни, що займають провідне місце в науці, орієнтовані на реалізацію великомасштабних цільових проектів, що охоплюють всі стадії науково- виробничого циклу, як правило, із значною частиною науково-інноваційного потенціалу в обраному секторі (США, Англія, Франція);
країни, орієнтовані на поширення нововведень, створення сприятливого інноваційного клімату, раціоналізацію всієї структури економіки (Німеччина, Швеція, Швейцарія);
країни, що стимулюють нововведення шляхом розвитку інноваційної інфраструктури, забезпечення причетності до досягнень світового науково- технічного прогресу, координації дій різних секторів в області науки і технології (Японія, Південна Корея).
Отож, інноваційні процеси в антикризовому управлінні підприємством займають чильне місце в умовах прийняття ефективних управлінських рішень.
Інвестиційна політика в антикризовому управлінні
Розвиток будь-якого підприємства залежить не лише від розміру вільних коштів, що знаходяться у його розпорядженні, але й від того, на скільки ефективно використовуються вони управлінцями. Відтак, процес інвестування стає одним із ключових факторів антикризового управління.
Інвестиції визначаються, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької, господарської та інших видів діяльності, в результаті чого ствроюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це визначення звичайно відповідає міжнародному підходу до уявлення про інвестиційну діяльність, як процес вкладання ресурсів з метою отримання прибутку, дивіденду чи соціального ефекту в майбутньому, але інвестиційний капітал може визначатись по-різному. Так, це може бути:
□ вартість активів компанії за вирахуванням боргових зобов'язань (чиста вартість активів компанії);
□ власні засоби підприємства з врахуванням дострокового боргу;
□ основні засоби за вирахуванням амортизації (балансова вартість основного капіталу).
Управління будь-якого підприємства зацікавлене у тому, щоб якомога ширше користуватись послугами організованого фінансового ринку. Найбільш розповсюдженою причиною цього є звичайнісінька нестача коштів. А капітал у вигляді кредиту чи цінних паперів є засобом для придбання сировини, обладнання, будівель чи інших, необхідних в даний момент підприємству, ресурсів. Цей самий капітал може використовуватись й для розширення суб'єкта господарювання.
Власне інвестиційний капітал за строком фінансування поділяється на З типи: короткостроковий, з дією в межах року (в Україні - з аналогічним періодом функціонування); середньостроковий, з періодом функціонування від одного до п'яти років (в Україні - від 1 до 3 років); достроковий, який діє більше 5 років (в Україні - понад 3 роки).
» следующая страница »
1 ... 266 267 268 269 270 271272 273 274 275 276 ... 433