3. Конкуренти можуть знайти цільові ринки всередині цільової групи, що обслуговує компанія, та досягти успіхів у задоволенні їх потреб.
Багато бізнесменів-практиків вважають теорії Портера занадто загальними для того, щоб з їх допомогою пояснити реальні життєві ситуації. Але без сумніву, співвідношення між споживчою оцінкою якості товару та ціною є центральним питанням. Це і отримало відображення в концепції загальних стратегій Портера.
6. Організація діяльності з розробки стратегії
Формування стратегії фірми набуває дедалі більшого значення. Це стосується питань пріоритетності проблем, які вирішуються, визначення структури фірми, обґрунтованості капіталовкладень, координації та інтеграції стратегій, що розробляються виробничими підрозділами.
Найважливішу роль у формуванні стратегії довгострокового розвитку відіграє вище керівництво фірми. Але сама розробка стратегії звичайно здійснюється в центральній службі планування (плановому відділі), оскільки стратегія береться за основу при плануванні виробничо-збутової діяльності фірми. Разом із тим у багатьох фірмах планові відділи виконують лише координуючі функції, складаючи зведений план заходів реалізації стратегії на базі проектів планів виробничих відділень, якщо вони є.
Тому апарат, що здійснює внугрішньофірмове планування, включає функціональні підрозділи на різних рівнях управління.
Вищу ланку системи планування складають комітети при Раді директорів. У них, як правило, входять представники вищого керівництва фірми, які готують рішення з найбільш важливих проблем стратегії та політики фірми, виконують технічні, координаційні та аналітичні функції, беруть участь у формулюванні основних цілей і завдань фірми на тривалу перспективу. Вищим керівництвом фірми формується загальна стратегія, розподіляється відповідальність між виконавцями, координується проведення заходів з реалізації стратегічних завдань. Підготовлені комітетами рекомендації виносяться на розгляд Ради директорів та після схвалення включаються у вигляді конкретних заходів у перспективний план розвитку фірми. Можна сказати, що на цьому рівні управління формуються вихідні положення для оптимального розподілу внутрішньофірмових ресурсів протягом визначеного планового періоду.
Наступною ланкою апарату планування є центральна служба планування, до функцій якої входить розробка перспективних і поточних планів, узгодження їх із виробничими підрозділами, коригування та уточнення планових показників та контроль за їх виконанням. Центральна служба планування складає форми планової документації, консультує вище керівництво з питань планування. Вона здійснює свою діяльність у тісному контакті з іншими підрозділами, а також зі службами планування у виробничих відділках, отримуючи від них усю інформацію, необхідну для розробки планів.
Прийняття рішень із стратегічних питань може здійснюватися в різних напрямках: «знизу доверху» (децентралізована форма), «зверху донизу» (централізована форма), або у взаємодії двох вищеназваних напрямків.
Прийняття стратегічних рішень методом «знизу доверху» означає, що інформація накопичується у виробничих підрозділах, які визначають свої цілі, стратегії, виробничі плани. Стратегічні напрямки розробляються керівництвом виробничого підрозділу. У той же час завдання кожного оперативного підрозділу та глобальна стратегія фірми, що формулюється на вищому рівні, є для оперативних підрозділів керівною лінією, на снові якої вони розробляють тактичні плани.
Організаційно процес централізованого планування здійснюється «зверху донизу». Це означає, що планові директиви розробляються на вищому рівні управління. Тут визначаються цілі, основні напрямки та головні господарські завдання розвитку фірми та здійснюються спроби взаємопов’язати всі ланки виробничого механізму. Потім на більш низьких щаблях управління ці цілі та завдання конкретизуються стосовно діяльності кожного підрозділу. Це вже суто технологічне планування, яке встановлює пропорції та обсяги виробництва з усіх видів продукції. Після відповідного погодження планових завдань з конкретними виконавцями, плани остаточно затверджуються вищим керівництвом. Така організація процесу планування свідчить про централізацію найважливіших рішень у галузі планування на вищій ланці управління та, разом з тим,
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 310