Основи інвестиційного менеджменту

ві — бета-коефіцієнт, що характеризує рівень ризику відносно ста­ну, що склався на фондовому ринку.

в = 1 означає, що ризик і-х цінних паперів відповідає середньому рівні ризику, який склався на фондовому ринку;

в < 1 означає, що ризик i-х цінних паперів менше середнього рівня ризику, яка склалася на фондовому ринку;

в >1 свідчить, що рівень ризику i-х цінних паперів більше серед­нього рівня ризику, який склався на фондовому ринку.

Використання САРМ-підходу в довгостроковому інвестуванні можливо за таким напрямками.

Перший напрямок вміщує визначення очікуваної рентабельності акціонерної компанії від реалізації інвестиційної програми, яка вклю­чає операції з портфелями інвестицій щодо цінних паперів.

Другий напрямок пов’язаний з можливістю регулювання рентабель­ності діяльності організацій-учасників інвестиційних проектів, де кожний учасник самостійно виконує свій проект. Якщо інвестицій­ний проект має середній ступінь ризику, то визначення його дохід­ності здійснюється з урахуванням очікуваної рентабельності програ­ми в цілому. Такий напрямок аналізу має назву ігорного підходу (pure play-approach).

Третій напрямок використання САРМ передбачає оцінку показ­ника очікуваної рентабельності окремих інвестиційних проектів, особ­ливо з великими та середніми інвестиціями. Використання САРМ- моделі має свої обмеження щодо довгострокових інвестицій, тобто із значним строком реалізації. Протягом строку реалізації інвестицій можуть значно змінюватися рівні безризикової дохідності, середньо- ринкові премії та середньофондового ризику, а це протирічить умо­вам використання САРМ-підходу.

Зростання інвестиційної активності підприємств неможливо без використання позикового капіталу (банківські кредити, випуск кор­поративних облігацій та інших займів). У цьому випадку з’являється додатковий ризик щодо невизначеності погашення заборгованості перед кредиторами, тобто кредитний ризик. Цей ризик необхідно вра­ховувати за допомогою ризикової премії.

Якщо припустити, що рівень кредитного ризику буде змінювати­ся пропорційно вазі позикових коштів у загальній величині інвестиц­ійного капіталу, премія за ризик буде складати:

r = (r_cn-r) *ЗК/ВК+ЗК,

Де:

r_nn- середньозважена величина запланованого (або фактичного) проценту позикових коштів;

ЗК, ВК- величина позикового та власного капіталу, грн;

(r_cn-r) - премія за ризик при умові використання 100% позиково­го капіталу;

r_f - ставка НБУ.

Використання САРМ-моделі визначення в-коефіцієнтів треба враховувати вплив макроекономічних факторі невизначеності, що впливає на рівень ризику. крім САРМ-моделі, у світовій практиці ви­користовуються і інші підходи (у теорії фінансового арбітражу (Arbitrage Pricing Theory— АРТ) використовують АРТ-модель.

8.3Управління інвестиційними ризиками

Інвестиційний ризик як багатофакторна категорія досліджується у динаміці процесу управління, який має інформаційні, часові, орган­ізаційні, економічні, соціальні та правові параметри. Інформаційний аспект процесу управління інвестиційним ризиком являє собою пере­творення інформації про фактори джерел невизначеності у інформа­цію про показники рівня ефективності або неефективності результатів інвестиційної діяльності в умовах ризику [9,12-14 та ін.]. На рис. 8.1. наведена схема управління ризиком у процесі прийняття рішення про інвестування проекту.

Рис. 8.1. Етапи управління ризиком

Оцінка інвестиційних ризиків необхідна потенційним інвесторам, щоб точніше розібратись у ситуації, передбачати імовірні напрямки її розвитку, провести обґрунтоване порівняння усіх можливих інвести­ційних проектів. Управління інвестиційними ризиками — це процес передбачення, нейтралізації, зменшення або ліквідації їх негативних фінансових наслідків на підставі наступного [4,5,7,9,11 — 14,19,22,34,39,40,45].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164  ... 175