Міжнародна економіка

Сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної еко­номіки викристалізовується нині на основі взаємодії трьох найго­ловніших процесів: міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, спільної інвестиційної діяльності й спільного підприємства.

Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних вироб­ництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси окремих галузей виготовлення продукції понад внутрішні потреби.

МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і терито­ріальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутріш­ньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об’єднань. У територіальному напрямку виділяють спе­ціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві пев­них видів продукції та їх частин для світового ринку.

Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва. Така форма пере­важала в 30-ті роки XX ст. у взаємовідносинах між комплексними га­лузями (наприклад, обробної промисловості загалом і сільським гос­подарством). В 50-60-ті роки ця форма діяла вже на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість тощо). В 70—80-ті роки на перший план вийшла внутрішньогалузева спеціалізація, яка заснована на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї самої галузі.

Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (по- вузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації.

Перша з них передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до спожи­вання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації ви­робників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.

Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, при­ладобудуванні тощо.

З розвитком МПП в МСВ виникли такі поняття, як «міжнародно- спеціалізована галузь» та «міжнародноспеціалізована продукція». Пер­ша з них характеризує ті галузі, які беруть найактивнішу участь в МПП. Для них характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.

Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предме­том двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є

такі:

де Е_к — питома вага товару в експорті країни; Е_с — питома вага то­вару в світовому експорті.

•         коефіцієнт відносної експортної спеціалізації:

Якщо К_г> 1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалі- зованими;

•         експортна квота у виробництві галузі:

^Е--<г■

^кУВН

де Е — обсяг експорту за даний період; О_ВН — обсяг внутрішнього виробництва.

Експортна квота характеризує значення експорту продукції пев­ної галузі для економіки країни.

Міру участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності, ґ.

/ = ^^х100,

Р

де Е — річний експорт; І — річний імпорт; Р — річний валовий внутрішній продукт.

Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тоб­то об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв’язки проявляють­ся на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 88 89 90 91 92 9394 95 96 97 98  ... 215