Міжнародна економіка

•         міжнародна торгівля товарами і послугами;

•                     міжнародне виробниче і науково-технічне співробітництво, включаючи й обмін технологіями;

•         міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини;

•         міжнародна міграція робочої сили.

Докладний аналіз кожної з форм міжнародних економічних відно­син буде подано у наступних темах. Практичне здійснення міжнарод­них економічних відносин припускає наявність механізму їхньої реа­лізації.

Механізм реалізації міжнародних економічних відносин — це су­купність правових норм та інструментів реалізації (міжнародні угоди,

договори, конвенції, хартії, кодекси, керівництво тощо), прийнятих на національному і міждержавному рівнях, включаючи регіональні й глобальні міжнародні економічні організації.

Головним методом вивчення міжнародних економічних відносин є діа­лектичний метод. Стосовно сфери світогосподарських зв’язків цей метод визначає те, що кожну форму міжнародних економічних відно­син варто розглядати як похідну від відносин у сфері матеріального виробництва різних країн у процесі її становлення, розвитку, удоско­налювання і взаємодії з іншими формами.

Великий вплив на формування і розвиток сучасних міжнародних економіч­них відносин мають такі фактори:

1.   Збільшення обсягів і асортименту міжнародного товарообміну.

2.     Загострення глобальних проблем (екологічної, сировинної, енергетичної, продовольчої, демографічної й ін.), що активізувало міжнародне співробітництво в сфері науково-дослідних робіт, спільно­го освоєння надр Землі й Світового океану, охорони навколишнього середовища тощо.

1.   Лібералізація зовнішньоекономічної політики майже всіх країн світу, що особливо чітко проявилися за останні 50 років і, що полягає в по­слабленні заходів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, поліпшенні інвестиційного клімату в багатьох (особливо в розвинутих) країнах, пом’якшенні національної міграційної політики безумовно сприяла розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин у світовому господарстві.

2.    Зміни в системі міжнародного поділу праці. Як зазначалося раніше, місце і роль країни в міжнародному поділі праці зараз все менше зале­жить від її природно-кліматичних ресурсів і географічного положення і все більше — від «придбаних ресурсів» (технологій, капіталу, якісного складу робочої сили), а також від того, наскільки та чи інша країна «вписується» у стратегічні цілі найбільших міжнародних корпорацій. Це значно змінило географічні потоки товарів і послуг у світовому гос­подарстві: промислово розвинуті країни перетворилися в головних світових експортерів продовольства, із країн, що розвиваються, все більше експортується машинотехнічної продукції, одягу, взуття, інших готових виробів.

3.    Процеси регіональної економічної інтеграції, що охопили усі без ви­нятку континенти, вплив яких на розвиток міжнародних економічних відносин неоднозначний: з одного боку, вони сприяють інтенсивно­му розвитку усіх форм міжнародних економічних відносин між краї- 148

нами-членами інтеграційних об’єднань, а з іншого — стримують роз­виток міжнародних економічних відносин із третіми країнами.

4.      Зростаюче значення у світовому господарстві міжнародних корпо­рацій у сучасних умовах. Вони відіграють визначальну стратегічну роль у розвитку як окремих форм міжнародних економічних відносин, так і їх системи та географічної конфігурації.

5.    Створення і постійне удосконалювання системи світового і регіональ­ного регулювання міжнародних економічних відносин як відповідь на по­стійно виникаючі проблеми їхнього розвитку дозволило створити за­гальну для всіх країн нормативно-правову базу функціонування світо- господарських зв’язків у вигляді Віденської конвенції про договори закупівлі-продажу товарів, Оттавської конвенції про міжнародну фінансову оренду. Керівництво зі складання міжнародних договорів про компенсаційні угоди, про промислове співробітництво тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 81 82 83 84 85 8687 88 89 90 91  ... 215