В центрі цієї ідеї стоїть принцип сталого людського розвитку — процесу розширення можливостей вибору, що передбачає існування економічних, соціальних та політичних свобод, можливості творчої самореалізації, захисту своїх прав. Людський розвиток передбачає,
з одного боку, формування можливостей людини, а з іншого — використання цих можливостей для праці, відпочинку, культурної, громадської та політичної діяльності. Людський розвиток буде успішним тільки тоді, коли ці два аспекти будуть збалансовані.
Нагадаємо, що Програмою діяльності Уряду, яка була схвалена Верховною Радою України 6 квітня 2000 року, визначені стратегічні цілі урядової політики:
• розвиток людського потенціалу;
• зниження рівня бідності та примноження багатства нації;
• підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
• забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства, держави;
• інтеграція України до Європейського Союзу.
Пріоритетними завданнями, які потрібно здійснити, є:
• політична стабільність та посилення дієздатності Уряду;
• якість життя людини, соціальна захищеність і гуманітарний розвиток;
• економічне зростання;
• конкурентоспроможність національної економіки.
Втіливши в життя ці завдання, ми будемо значно ближчими до
інтеграції у світове суспільство і значно менш вразливими до негативних наслідків глобалізації. Однак, потрібно зауважити, що головною метою міжнародної економічної політики є обґрунтування і забезпечення економічної безпеки.
Стати активним будівником системи глобальної економічної безпеки, своєчасно і гнучко реагувати на глобальні наслідки й посісти гідне місце в міжнародному розподілі праці Україна зможе лише в разі створення системи гарантування власної економічної безпеки. Без забезпечення захисту національної економіки від деструктивних зовнішніх впливів та вагомого науково обґрунтованого підходу до її відкривання Україна може бути відкинута на задвірки цивілізації і стане сировинним придатком розвинених країн.
Система економічної безпеки складається з багатьох взаємозалежних і зв’язаних складових, стан яких визначає ефективність та дієвість даної системи, а саме: сировинно-ресурсної, енергетичної, фінансової, військово-економічної, інформаційної, технологічної, продовольчої, соціальної, демографічної, екологічної безпеки.
Сьогодні ж загрози економічної безпеки України набули значного характеру й за основними критеріями перейшли критичну межу. Тому завдання полягає не лише у виході з економічної кризи, а й у зростанні національної економіки, у створенні надійної системи її життєздатності й розвитку, спроможності адаптуватись до нових економічних умов.
Незважаючи на багатий світовий досвід трансформації економічних систем, неможливо побудувати ефективну власну модель, сліпо копіюючи закордонні моделі (наприклад, Польщі). Ефективність економічної системи України значною мірою залежатиме від вироблення оптимальної економічної моделі, що враховувала б національні інте-
реси, наявні ресурси, геополітичний та геоекономічний фактори, духовність, культуру нації.
Питання економічної безпеки набуло особливої актуальності саме сьогодні, адже від його вирішення залежатиме доля України, відновлення в людей поваги до своєї держави, впевненості, що вона завжди захистить їх. Найважливішим компонентом економічної безпеки є економічне зростання, його відсутність істотно знижує можливості виживання української економіки, нівелює здатність відвертати внутрішні й зовнішні загрози. Лише кардинальна реконструкція господарського комплексу країни, вдосконалення його функціональної і територіальної структури зміцнять економічну могутність держави, її здатність до виживання і розвитку. Здійснювати структурну перебудову доцільно шляхом розбудови нових галузей промисловості з наданням переваги виробничим галузям зі швидкими темпами економічного обігу, високим і стійким ринковим попитом, шляхом модернізації існуючих галузей промисловості.
» следующая страница »
1 ... 207 208 209 210 211 212213 214 215