товарообігу України. Збереглося ще чимало виробничих зв’язків між підприємствами України і колишніх республік СРСР. Хоч і дуже повільно, але здійснюються просування до утворення економічного простору в межах СНД. Більшість країн має безвізовий режим, що полегшує вільне пересування робочої сили. Налагоджуються на новій ринковій основі виробничі й комерційні зв’язки між підприємствами країн-членів, розвивається співробітництво в кредитно-фінансовій сфері.
Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНД регулюється національним законодавством і Статутом СНД.
Україна приділяє особливу увагу розвитку співробітництва з членами СНД на двосторонній основі. Ще у 1993 р. вона уклала угоди про вільну торгівлю з РФ та Білорусією, які, на жаль, не були повністю втілені в життя в основному внаслідок позиції цих двох партнерів. З іншими членами СНД Україна поступово розширює міжнародно- правову базу економічного співробітництва, укладаючи угоди про вільну торгівлю, взаємний захист інвестицій, транспортне сполучення, усунення подвійного оподаткування тощо.
Завдяки інститутам СНД вдалося уникнути серйозних конфліктів при поділі власності колишнього СРСР. До цього часу даний процес переважно завершений. Основним принципом при цьому став «нульовий варіант», що передбачає розподіл власності за її територіальним розміщенням. Що стосується активів і пасивів колишнього СРСР, правонаступницею за його міжнародними зобов’язаннями стала Росія, до якої відповідно відійшла і закордонна союзна власність.
Особливе значення має відновлення розірваних міжреспубліканських торгових і комерційних зв’язків. Цей розрив вкрай негативно позначився на економіці держав СНД і серйозно посилив структурну кризу. Тому завдання формування нового інтеграційного механізму набуло життєво важливого значення.
Другий вектор інтеграції — організація чорноморського економічного співробітництва була також заснована за безпосередньої участі України 25 червня 1992 р. у Стамбулі. Вона складається з 11 держав: Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України. Як спостерігачі в роботі ОЧЕС беруть участь такі країни: Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина і Туніс. Статус спостерігача надається державам на дворічний строк, який може бути поновлено, а міжнародним організаціям — на необмежений час.
Загальною метою створення ОЧЕС було об’єднання країн для створення спільного ринку, здійснення спільних капіталовкладень, розвитку спільних транспортних та комунікаційних систем і т. ін. Виходячи з цієї загальної мети, можна виділити такі основні цілі створення ОЧЕС, що були зафіксовані у Декларації про ОЧЕС:
• перетворення Чорного моря в територію миру, стабільності й процвітання завдяки розвитку дружніх і добросусідських відносин;
• розвиток економічного співробітництва між країнами-члена- ми на основі принципів гельсінського заключного акта та рішень, що містяться в документах ОБСЄ;
• поліпшення умов для підприємницької діяльності й стимулювання індивідуальних та колективних ініціатив підприємств та фірм;
• сприяння економічному співробітництву з урахуванням специфічних умов, інтересів та проблем країн-учасниць;
• розвиток всеохоплюючого багатостороннього та двостороннього чорноморського економічного співробітництва;
• оптимальне використання всіх можливостей для розширення та диверсифікації співпраці.
» следующая страница »
1 ... 177 178 179 180 181 182183 184 185 186 187 ... 215