Міжнародна економіка

Товари обкладаються митом на основі їх митної вартості:

•                     зовнішньоторговельні заходи, спрямовані на пряме обмежен­ня імпорту чи експорту: ліцензування, квотування, антидемпін- гів й компенсаційні мита, імпортні депозити і податки, «до­бровільне” обмеження експорту, введення мінімальних імпорт­них цін, компенсаційні збори і т. ін;

•                     заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності, технічні стандарти і норми, спе­цифічні стандарти якості, норми безпеки, вимоги до упакуван­ня і маркірування, санітарні і ветеринарні норми і т. ін.;

•                     заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження імпорту чи стимулювання експорту, але дія яких впливає на зовнішньо­економічну діяльність.

Нетарифні бар’єри менш відкриті, ніж мита, які дають більше мож­ливостей для довільних дій держави і створюють значну невизначеність у міжнародній торгівлі.

Методи здійснення зовнішньоекономічної політики можна по­ділити також на:

•         економічні;

•         адміністративні.

Під економічними розуміють інструменти, що діють через ринко­вий механізм, зокрема спрямовані на подорожчання імпорту і здешев­лення експорту, а під адміністративними — такі, які безпосередньо впливають на економічні відносини.

До економічних інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать:

•                     щодо імпорту: митні тарифи, податки і збори з товарів, що вво­зяться, імпортні депозити т. ін.;

•                     щодо експорту: податкові кредити експортерам, гарантії, суб­сидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги та ін.

Адміністративними інструментами є: ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, спе- 206

цифічні вимоги до товару, упакування, маркірування, добровільне об­меження експорту, бюрократичне ускладнення митних процедур та ін. (встановлення і використання різних технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів і вимог).

Важливе значення серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності мають валютні обмеження, що ви­ступають або фактором стримування розвитку зовнішньої торгівлі й всієї зовнішньоекономічної діяльності, або фактором, що стимулює розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни. Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою й іншими валютними цінностями і є частиною валютного контролю держави. Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнішня торгівля товарами і послугами, рух капіталів і кре­дитів, переклад прибутків, податкових та інших платежів. В зовнішній торгівлі дія валютних обмежень прирівнюється до кількісних обмежень імпорту, оскільки імпортер у цьому випадку зобов’язаний одержати дозвіл на використання валюти для імпорту товарів і послуг, що нега­тивно позначається в цілому на зовнішній торгівлі країни.

Таким чином, регулювання торговельно-економічних відносин здійснюється державними органами і недержавними інститутами і має на меті захист національної економіки і стимулювання розвитку тор­говельних відносин.

Теоретично зовнішня торгівля дає країнам можливість спеціалі­зуватися на тих видах діяльності, в яких вони мають деякі переваги, і підпорядковує національних виробників здоровій дисципліні, що її потребує конкуренція з іноземними компаніями. Це зумовлює вищу продуктивність і зростання життєвого рівня, оскільки споживачі діста­ють змогу користуватися ширшим вибором товарів та послуг за ниж­чими цінами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124  ... 215