може прийти при цьому, є для неї байдужими. З цією метою представники маржиналізму відмовились від самого поняття "політична економія", замінили його більш нейтральним "економіко ". Вперше таку підміну зробив У. Джевонс. Ф. Візер розглядав політичну економію як розділ прикладної психології, яка вивчає господарське життя.
Маржиналізм стверджувався також у боротьбі з марксистською політичною економією, зокрема з притаманним їй класовим підходом до аналізу економічних явищ і процесів, трудової теорії вартості тощо. Предметом політичної економії у марксистському розумінні є також загальні економічні закони. Проте, якщо згідно з ідеєю чистої теорії Л. Вальраса, проблемою економічної теорії є раціональний розподіл обмежених ресурсів, то у політичній економії- виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічні закони, що визнають найбільш глибинну суть процесу взаємодії цих двох сторін суспільного способу виробництва.
Проте обмежувати предмет економічного дослідження з'ясуванням лише "універсальнихзаконів'’означає однобічний підхід до даної науки і законів, що нею вивчаються. Крім того, цей підхід передбачає акцент не на економічних відносинах і зв'язках між людьми в процесі праці, обміну і розподілу матеріальних благ, а на індивідуалістичному відношенні людини до речей, їх раціональне використання тощо. Зокрема У. С Джевонс, характеризуючи мету дослідження, писав: "Дано: певна кількість людей з різними потребами і виробничими можливостями, які володіють землею та іншими джерелами сировини, необхідно визначити спосіб використання їх праці, який максимізує кориснісп продукту".
Водночас, марксистська політична економія розрізняє декілька груп і типів економічних законів, про що вже йшлося раніше. Таким чином до універсальних економічних законів (за термінологією маржиналізму) відноситься лише один тип законів, які можуть виражати тільки закони і закономірності розвитку технологічного способу виробництва.
Важливим мотивом виникнення цієї концепції було намагання з'ясувати проблему цінності (вартості) таких благ, як повітря, вода, хліб тощо у зіставленні з цінністю діамантів, золота та інших коштовностей. Адже для існування людства перша група благ (повітря, вода та ін.) мають найбільший корисний ефект, але ціняться дуже низько або зовсім
менший, навіть не є очевидним для задоволення, найважливіших фізіологічних потреб, але цінність їх надзвичайно висока. Цю проблему не змогли розв'язати А. Сміт, Д. Рікардо та інші вчені, що змусило їх при визначенні цінності (вартості) звернутися до категорії витрат.
Прихильники маржиналізму стверджували, що в теорії цінності слід розглядати корисний ефект не всієї сукупності води, хліба та інших аналогічних благ, а конкретну корисність, яку має певна кількість цього блага. Якщо, наприклад, цінність усіх запасів води на планеті вища, ніж сукупна цінність всієї кількості золота, то літр води за певних умов (наприклад, у пустелі) коштуватиме більше, ніж кілограм золота або один діамант. Таким чином, маржиналізм розмежовував сукупну корисність конкретного блага (зокрема, всього запасу води), або всього доступного окремій людині кількості блага, з одного боку, і корисності останньої одиниці з цього запасу або з цієї доступної кількості для конкретної людини (граничної корисності) - з іншого. Звідси - цінність одиниці конкретного блага визначається ступенем важливості проблеми, яка задовольняється з її (одиниці) допомогою. Прихильники маржиналізму на багатьох прикладах доводили, що цінність, скажімо, першого літра води найвища, цінність наступних поступово зменшується, хоча за якістю вони не відрізняються від попередніх. Водночас однакові одиниці цього блага не можуть мати різну цінність, оскільки вони однакові за якістю і можуть заміщуватися іншою одиницею. Звідси - науково не обґрунтований висновок, що цінність (вартість) конкретного блага визначається цінністю останньої його одиниці або екземпляра, які має у своєму розпорядженні окремий індивід, тобто величиною граничної корисності цього блага.
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 279