Історія економічних учень

Розділ II ОСНОВНІ НАПРЯМИ  СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Основними напрямами сучасної світової економічної теорії є неокласичний, кейнсіанство і посткейнсіанство, інституціоналізм та постінституціоналізм, а також марксистська економічна теорія. Між: ними відбувається взаємопроникнення, взаємозбагачення, взаємозаперечення, а отже взаємодія. З'ясування найважливіших теоретико- методологічних засад кожної з них, виокремлення по­зитивних і негативних сторін має важливе теоретико- методологічне практичне значення для системного пізнання сучасної економічної теорії, в тому числі політекономії.

ТЕМА 4

НЕОКЛАСИЧНИЙ НАПРЯМ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

□        План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

4.1.        Основні методологічні засади неокласичної теорії

4.2.                      Критичний аналіз основних концепцій неокласичного напряму

Запитання і завдання

4.1.                                      ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ

В останній третині XIX ст. під впливом розвитку внутрішніх економічних і соціальних суперечностей капіталізму починається перехід капіталістичного способу виробництва у свою вищу і разом з тим низхідну стадію розвитку, яка характеризується насамперед виникненням монополій і активним втручанням держави у розвиток економіки, її одержавленням. Цю стадію неоднозначне тлумачили з боку представ­ники різних напрямів і шкіл економічної теорії. У марксистській політичній економії її назвали імперіалізмом (В. І. Ленін), у працях західних науковців найбільш поширеними назвами стали "корпоративний капіталізм ", "народний капіталізм”, ”індустріальне"та "постіндустріальне суспільство ", "суспільство споживання В Україні програму побудов "народного капіталізму " сповідуєнародно-демократична партія.

Всю сукупність сучасних течій, шкіл світової економічної думки можна умовно згрупувати у такі чотири основні напрями:

-       неокласична економічна теорія;

-       інституціонально-соціологічний напрям, або інститу­ціоналізм;

-            кейнсіанство;

-           марксизм.

Неокласична теорія - один з основних напрямів сучасної економічної теорії, що досліджує поведінку

окремих господарських суб'єктів, а отже, рівень макроекономіки. На засадах приватної власності і вільної ринкової конкуренції його джерелами були постулати австрійської математичної школи та ін. Основоположником цього напряму був англійський економіст Альфред Маршалл; у США -Д. Б. Кларк, в Італії- В. Парето. Неокласичний напрям розвивався у працях англійських економістів А.Пігу,Дж. Міда, американський теоретиків Р. Солоу, М. Фрідмена, А. Леффера, Дж. Таккера, М. Бредлі та ін.

Предметом дослідження представники неокласичного напряму визначили чисту економіку, або економіку загалом, абстраговану від історичних і національних форм, від типів і форм власності. Конкре­тизацією такого підходу було вивчення поведінки і суб'єктивних мотивів економічної діяльності індивіда (т. зв. "Нотоесопотісш”- людина економічна) і окремих підприємств, які прагнуть максимізувати свій дохід за найменших затрат. Акцентування на вивченні діяльності окремого індивідуума (як споживача, підприємця, безпосереднього працівника) послужило грунтом для характеристики напряму як суб'єктивної школи. Основною метою своїх досліджень представники неокласичного напряму вважали визначення найбільш загальних закономірностей раціонального господарювання підприємств за умов вільної конкуренції, обгрунтування природних законів, що лежать в основі цінності, цін, прибутку і заробітної плати, а також законів розподілу продуктів, що, у свою чергу, дасть можливість визначити найважливіші принципи рівноваги економічної системи.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49  ... 279