Історія економічних учень

Розділ IV СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА У ПРАЦЯХ ЛАУРЕАТІВ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ

Сучасний етап економічної історії

(Економічна нобелелогія)

Величезний новаторський пласт економічних знань зуміли запропонувати світовому співтовариству економісти-лауреати Нобелівської премії. Відомо, що тенденція до критичного осмислення набутого досвіду є характерною ознакою всякого зрілого суспільства, в тому числі й західного. Однак, у другій половині XX ст. із запровадженням Нобелівської премії з економіки, ця тенденція на Заході стала переважаючою. Фактично, було сформовано певний механізм "самовдосконалення" економіки суспільства. Головними конструкторами цього механізму були нобеліанти з їхніми оновленими теоріями і концепціями, про що буде сказано далі.

За всією строкатістю теоретичних розробок, а інколи і їхньою взаємо-виключністю переважаюча тенденція полягала у пошуку шляхів еволюційного розвитку капіталізму - в доведенні необхідності економічної та соціальної рівноваги, регулюванні суспільних процесів на основі стабільного зростання виробництва, соціального компромісу, ідейного та політичного плюралізму. Не можна не помічати у науковому доробку Нобелівських лауреатів прагматичний зміст, націленість на вирішення практичних питань що постають перед суспільством. На такій концептуальній базі й з урахуванням їхніх практичних рекомендацій здійснювалася корекція регулюючих механізмів капіталістичної системи.

Економічна нобелелогія - це сучасний розділ як теорії економіки, так і водночас історії економічної думки, вияв універ­сальності економічної науки. Бо саме на перетинах, у місцях дотику різнобічних напрямів пошуку, різних галузей економічної науки досягнуто вагомі результати у дослідженнях нобеліантів. У ній акумульовано колосальну практику, досвід і знання.

Економічна нобелелогія стимулює інтеграцію економічної історії, історії та теорії економічного мислення, філософії господарства, наукового маркетингу тощо. Саме з нею у найближчому майбутньому буде пов язане кардинальне оновлення економічної теорії, доповнення історії економічної думки та збагачення практики. Багато цікавих ідей економістів, які там працюють, ще не ввійшли в широкий науковий обіг.

Загальна логіка розмежування і розвитку світової економічної думки у другій половині XX ст. визначає в цілому і логіку матеріалу даного розділу: спочатку а ньому розглядаються теорії і концепції неокейнсіанського напряму, потім правих (неокласики, неоліберали) та лівих (неоінституціоналісти) опонентів кейнсіанськоїдоктрини. Завершують його теорії поведінкової економіки і новітні технології економічного аналізу.

ТЕМА 12 НЕОКЕЙНСІАНСЬКИЙ НАПРЯМЕ ЕКОНОМІЧНІЙ НОБЕЛЕЛОГІЇ Б План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1.                          Теорії економічного зростання та неокласичний синтез

12.2.                        Основні методи та моделі посткейнсіанської новеліс­тики

Запитання і завдання

Після Другої світової війни послідовники Дж.Кейнса, неокейнсіанці, розвиваючи його погляди, запропонували своє трактування циклічного руху економіки і відповідно його державного регулювання. Ними були також розроблені теорії економічного зростання, що спричинили великий вплив як на розвиток економічної думки, так і на формування економічної політики практично всіх розвинутих країн аж до 70-х років XX ст.

Творцями неокейнсіанства є лауреати Нобелівської премії С.Кузнєц, П.Самуельсон, Дж.Тобін, Р.Солоу, Ф.Модільяні, Л.Клейн та інші відомі вчені.

12.1.                                  ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ ПОПИТУ

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 157 158 159 160 161 162163 164 165 166 167  ... 279