Представники теорії торгового балансу допускали вивіз грошей (золота) з країни тому, що це стимулює торгівлю, а зовнішня торгівля сприяє збільшенню грошей в країні.
До представників зрілого (мануфактурного) меркантилізму відносять також Д. Стюарта (1712-1781 рр., Англія), А. Серра (точні дати життя не встановлені, Італія), Ж.Б. Кольбера (1619-1683 рр., Франція), Антуана Монкретьєна (1575-1621 рр., Франція). Джерелом нагромадження капіталу представники пізнього меркантилізму вважали торговий прибуток; вперше в економічну науку ввели таку економічну категорію, як “національні багатства”, досліджували економічну роль держави.
У передових країнах Європи - Англії та Голландії - торговий капітал, що об’єднувався в монопольні компанії, був досить сильний і не потребував урядової підтримки. У Франції, навпаки, державна влада була змушена впродовж XVII ст. розробити цілу систему протекціоністських заходів для забезпечення активного торгового балансу. Впровадження ідей державного втручання в економіку припало на епоху правління міністра фінансів Жана Батіста Кольбера, тому французький меркантилізм часто називають кольбертизмом. Французький меркантиліст Антуан де Монкретьєн в своїх працях наголошував, що в області економіки держава повинна здійснювати активну політичну діяльність.
Одним із видатних представників меркантилізму був шотландець Джон Ло (1671-1729 рр.). Будучи прихильником ідеї, за якою гроші є вирішальним фактором економічного розвитку, він запропонував шлях вирішення проблеми їх дефіциту в державі. Свої надії Ло пов’язував з розвитком банківської справи та грошової системи, яка базується на банківському обігу.
Меркантилізм в Україні започаткував видатний державний діяч, гетьман Богдан Хмельницький (1595-1657 рр.). Він звільнив від кріпосницької залежності селян, стимулював розвиток мануфактури та міських ремесел. За часів державного правління Б. Хмельницьким розширювались торговельні зв’язки, зокрема з Росією та іншими країнами; іноземні купці звільнялися від сплати ввізних і вивізних мит, укладались довгострокові торговельні договори.
У Росії представником меркантилістичних поглядів був Іван Тихонович Посошков (1652-1726 рр.), російський економіст та публіцист. Свої погляди він висвітлив у праці “Книга о скудности и богатстве”. Він вважав клас купців основним класом держави, підтримував концепцію торговельного балансу західноєвропейських меркантилістів.
Практичним відображенням ідей меркантилізму стали економічні реформи Петра І.
Одним найпослідовніших прихильників реформ Петра I в галузі економіки, освіти, державного управління був Феофен Прокопович (1681-1736 рр.) - історик, філософ, письменник, політичний діяч, професор Київської академії, а згодом її ректор. Він проповідував політику активного господарського і торгового балансу, який можна досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконалення системи державних органів управління і економічного протекціонізму.
З розвитком промисловості ідеї меркантилізму поступово втрачали свою актуальність.
Основні категорії і поняття: гроші, функції грошей, теорія грошового балансу, протекціонізм, теорія торгового балансу, експорт, імпорт, торговий прибуток, нагромадження капіталу, національне багатство, мануфактура.
Тест для перевірки знань
1. До представників пізнього меркантилізму належить:
а) Т. Мен; б) Ф. Кене; в) Г. Скаруффі; г) В. Петті.
2. Який з наступних принципів не належить меркантилізму?
а) джерело багатства - це зовнішня торгівля;
б) обмеження експорту готової продукції;
в) захист національного виробника;
г) обмеження імпорту готової продукції.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 100