Інвестознавство

Найперше, що потрібно передбачити в індикативному плані, — це реальні джерела фінансування і визначити їх структуру. Ці індикатори необхідні для:

•       формування державного бюджету всіх рівнів, визначення його доходних та витратних частин, а також для того, щоб зафіксувати рівень його дефіциту;

•       визначення часткової участі державних та недержавних інве­сторів у фінансуванні проектно-дослідницьких та будівельно-монтаж­них робіт за проектами, що будуть реалізовуватись;

•      визначення обсягів та вартості підрядних проектно-дослідниць­ких, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт та обсягів виробництва і матеріально-технічної бази будівництва;

•      визначення обсягів інвестиційної діяльності фінансово-кредит­них установ.

Таким чином, після визначення першої групи індикаторів, що ха­рактеризують очікувані обсяги інвестицій та їх структуру, можна пе­редбачити відповідні індикатори двох інших груп обсягів проектно- дослідницьких робіт та обсягів будівельно-монтажних робіт.

Індикаторами плану проектно-дослідницьких робіт можуть бути:

•      обсяги і вартість проектно-дослідницьких робіт, що фінансують­ся з державного бюджету (розробка галузевих та регіональних схем розвитку, схем районного планування, типових проектів та норматив­них документів, необхідних для здійснення проектних та будівельних робіт у країні);

•       бажані показники обсягу інвестицій у виробництво та соціальні об’єкти в галузевому та територіальному розрізах;

•      обсяги проектно-дослідницьких робіт, що будуть здійснюватись за рахунок недержавних джерел фінансування.

Регулювання виробничо-господарської діяльності на підприємстві забезпечується шляхом розробки бізнес-планів його розвитку. Осно­вою для планування нового виробництва або його розширення є, з одного боку, інформація щодо кон’юнктури ринку й попиту на його продукцію, реальних можливостей матеріально-технічного забезпе­чення виробництва, з другого — намірів Уряду щодо обсягів держав­ного замовлення і можливостей його отримання.

Взагалі в ринковій економіці не існує чітких постулатів щодо пла­нування власного бізнесу, тому всі методики мають рекомендаційний (орієнтовний) характер. На основі вивчення світового і вітчизняного досвіду можна окреслити основні положення інвестиційного бізнес- планування.

Бізнес-план це документ, що містить усі основні аспекти комер­ційного підприємства, яке створюється або розвивається. У ньому ма­ють бути відображені питання вивчення ємності й перспективи роз­витку майбутнього ринку збуту; оцінені всі витрати у співвідношенні із доходами від передбачуваного продажу продукції (робіт, послуг) з метою визначення прибутковості справи, що започатковується. Роз­робляється бізнес-план на перспективу 3—5 років з розподіленням показників за роками, причому перший рік розподіляється за кварта­лами та місяцями. Бізнес-план переглядається у разі необхідності, як правило, один раз на рік. Із збільшенням інформації і набуттям досві­ду процес удосконалення плану покращується, а його показники ста­ють більш обґрунтованими.

У ринковій економіці бізнес-план є поширеним інструментом менеджменту, основою політики підприємництва, за допомогою яко­го потенційні бізнес-партнери оцінюють можливості майбутнього ус­піху справи, укладають угоди та коригують взаємодії.

Бізнес-план, передусім, призначений для трьох категорій учас­ників проекту:

1.      Менеджерів, які його створили. Розробка бізнес-плану дає їм можливість передбачити результати втілення їх ідеї.

2.     Власників, які зацікавлені у перспективах розвитку підприєм­ства і які фінансують проект.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 176 177 178 179 180 181182 183 184 185 186  ... 224