Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Активізація євроатлантичного інтеграційного вектора зовнішньої політики України, його чітке спрямування на повномасштабну євроат­лантичну інтеграцію, на реформування військового потенціалу країни відповідно до європейських стандартів має стати одним з найважливіших пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

Ми повинні бути готовими йти в НАТО настільки, наскільки самі держави — члени Альянсу будуть до цього готові, і робити все можливе для того, щоб інтереси України і НАТО в цьому питанні збіглися. Це — запорука активної участі України в дальшому формуванні європейської політики у сфері безпеки, урахування інтересів нашої держави в процесі євроатлантичної інтеграції.

Нові підходи у відносинах з міжнародними фінансовими інституціями

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність про­довження і поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими інсти­туціями на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій. Центр ваги у відносинах з МВФ поступово буде пере­несено в площину безкредитних стосунків, узгодження головних пара­метрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвит­ку світової економічної кон’юнктури, з динамікою та напрямами світо­вих фінансових та інвестиційних потоків. Згідно зі статутними положен­нями МВФ буде продовжено координацію у сфері валютної політики.

XI.  ЗДІЙСНЕННЯ АКТИВНОЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Інтегрування України в європейські структури потребує вироблен­ня та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейсько­го Союзу, сприяла становленню нових форм співпраці у форматі “центр

—                 регіони”, загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва та міжнародної співпраці територій.

Метою державної регіональної політики як складової стратегії еко­номічного та соціального розвитку України є створення умов для динаміч­ного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональ­них диспропорцій.

1.   Державна регіональна політика у 2002—2011 рр. має забезпечити:

-  формування оптимальної високоефективної структури господар­ства регіонів, яка б забезпечувала їх комплексний розвиток на основі при­родно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського потенціалу, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і традицій з використанням переваг та можливостей геополітич- ного становища регіонів;

-  запровадження системи стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання з застосуванням об’єктивних критеріїв, га­рантованих державою соціальних стандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості; законодавчо визначеного переліку завдань місцевого значення;

-  застосування договірних засад при визначенні спільних дій цент­ральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування в стимулюванні регіонального розвитку, зокрема депресив­них територій;

-  вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем роз­витку шляхом об’єднання фінансових ресурсів місцевих органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування;

-  комплексний розвиток територій із спеціальним економічним ста­тусом (територій пріоритетного розвитку та спеціальних (вільних) еко­номічних зон) за допомогою залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для збереження наявних і створення нових робочих місць, подолання наслідків екологічних та техногенних катастроф, запроваджен­ня нових технологій, активізації зовнішньоекономічних зв’язків, збільшення виробництва високоякісних товарів та послуг, створення су­часної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104  ... 224