Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Житлова політика

1. На порядок денний нині висуваються докорінна перебудова жит­лової політики, розвиток житлового будівництва переважно за рахунок коштів громадян, іпотечного кредитування тощо. При цьому слід зберег­ти систему забезпечення житлом найменш захищених верств населення, яка фінансуватиметься з державного та місцевих бюджетів. Предметом особливої уваги має бути стимулювання приватного будівництва на селі, забезпечення житлом військовослужбовців, підтримка молодіжного жит­лового будівництва. Активна житлова політика, перехід до широкомасш­табного житлового будівництва — вагомий чинник загального оздоров­лення економіки, інтенсифікації розвитку внутрішнього ринку, поси­лення його соціальної спрямованості.

2. Як важливу ланку житлової політики слід розглядати проведення у 2003—2004 рр. житлово-комунальної реформи. Її мета — подолання мо­нополізму та формування ефективного конкурентного середовища в цій сфері.

X.  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ

Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії — забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме еко­номічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутріш­ньої та зовнішньої економічної політики. Ця робота не повинна пере­шкоджати інтегруванню України у світовий економічний простір, поглиб­ленню її співпраці з іншими державами.

Практичні кроки в європейській інтеграції

Створення у 2002 - 2011 рр. згідно з копенгагенськими критеріями необхідних передумов набуття Україною повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення таких кроків:

•   2002—2003 рр. — набуття Україною членства в СОТ. Це слід роз­глядати як один з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;

•   2003—2004 рр. — проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Зміна Угоди про партнерство та співро­бітництво на європейську Угоду про асоціацію України та ЄС визначати­ме новий формат відносин, який відповідав би довгостроковим інтересам України, і наближатиме її до кінцевої мети — утворення передумов набут­тя повноправного членства в Євросоюзі;

•   2003—2004 рр. — проведення переговорного процесу щодо ство­рення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка б передбачала функ­ціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належ­ну організацію прикордонної інфраструктури тощо;

•   2002 —2007 рр.—приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;

•   2004—2007 рр.—виконання процедур, необхідних для набуття чин­ності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Отримавши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати нефор­мальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейсь­кого масштабу і значення, отримати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС;

•   2005 —2007 рр. — проведення переговорного процесу та створення Митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перепон у цій сфері;

•   2007—2011 рр. — повне виконання Угоди про асоціацію між Украї­ною і ЄС та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі;

•2011 р. — створення реальних передумов для вступу України до ЄС.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102  ... 224