5. Інші зацікавлені міністерства та відомства вносять свої пропозиції до організації робочої групи, у межах своїх можливостей та компетенції сприяють її діяльності.
6. Проекти нормативних актів попередньо розглядаються на спільних засіданнях Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України, Урядової комісії з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, інших урядових органів і представників відповідних структур міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади.
7. Проекти нормативних актів виносяться на обговорення громадськості через засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення тощо).
8. Пропозиції щодо удосконалення окремих положень проектів нормативних актів адресуються до створеної робочої групи.
9. Для урахування думок авторів, пропозицій, їх обгрунтування організовуються та проводяться наукові конференції, семінари тощо.
10. Після розгляду пропозицій та доопрацювання проекти нормативних актів надсилаються на розгляд Верховній Раді України у порядку, визначеному для проходження законопроектів.
11. Розробки нових законів та підзаконних нормативних актів у сфері суспільних інформаційних відносин можуть поєднуватися з розробкою проекту Кодексу про інформацію.
РОЗДІЛ 13.
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ ЩОДО СИСТЕМАТШАЩЇШФОРМАЩЙНОЮ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
1. Фінансове забезпечення роботи щодо систематизації інформаційного законодавства України здійснюється відповідно до Національної
програми завдань і проектів з інформатизації та інших програм, в яких визначені проблеми суспільних інформаційних правовідносин, права інтелектуальної власності та інформаційної безпеки України.
2. Зацікавлені органи державної влади, міністерства та відомства здійснюють додаткове фінансування та матеріальне забезпечення функціонування робочої групи щодо систематизації інформаційного законодавства.
3. Фінансову підтримку робочій групі також можуть надавати недержавні організації, громадські фонди, благодійні організації у порядку, визначеному законодавством України та міждержавними угодами.
РОЗДІЛ 14.
ТАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ БОРОТЬБИ З КОМП’ЮТЕРНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ В УКРАЇНІ
Тактика організації протидії кіберзлочинності має такі напрями:
організаційно-управлінські;
організаційно-правові;
організаційно-інженерні (апаратно-програмні, програмно-математичні, технічні, технологічні, метрологічні, інші засоби і заходи технічного захисту інформації).
Правоохоронні органи України здійснюють боротьбу з кіберзлочин- ністю за наступними напрямками формування тактики і спеціальних методик:
оперативно-розшукової діяльності щодо виявлення, розкриття, профілактики окремих видів кіберзлочинів;
інформаційно-аналітичної розвідки в комп’ютерній мережі, електронної телекомунікації;
кримінально-процесуальної і криміналістичної діяльності щодо розкриття, розслідування злочинів і притягнення винних до відповідальності;
спеціально кримінологічних заходів.
Тактика боротьби з комп’ютерною злочинністю визначається відповідно до розвитку науково-технічного прогресу, наукових досягнень у різних галузях науки, економічних, політичних умов і можливостей органів державної влади, а також правових засад у декілька етапів.
Кожний етап визначається у загальнодержавних і галузевих програмах щодо:
інформаційної та економічної безпеки, як складових національної безпеки;
боротьби зі злочинністю, у тому числі такою, що має ознаки організованої.
Тактичні заходи спеціально — кримінологічного попередження включають:
1) відпрацювання методики аналізу комп’ютерної злочинності, як особливого виду злочинності (з урахуванням специфічного суб’єкта злочину, наявності специфічних форм організованої, групової злочинності і кримінального професіоналізму) та специфічних соціальних відносин у цій сфері;
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 187