• створення та поповнення державних запасів і резервів;
• обслуговування державного боргу;
• проведення виборів та референдумів;
• інших програм державного значення.
Протягом останнього часу законодавчі акти та нормативні документи щодо визначення обсягів бюджетних видатків приймалися без врахування можливостей економіки та населення для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості державних фінансів, значного дефіциту бюджету.
Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави, які повинні скласти основу бюджету розвитку. До нього повинні бути включені централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку. Він має складатись за програмно-цільовим підходом та подаватись разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку. Необхідним є перегляд існуючого порядку розподілу та використання капітальних вкладень: їх обсяг має бути не менше 1% видатків загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення проблем, пов’язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно- аналітичної системи, будівництвом об’єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням екологічним катастрофам тощо. На фінансування об’єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка повинна використовуватись виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств.
7.4. Видатки місцевих бюджетів
Видатки місцевих бюджетів пов’язані з інтересами усіх верств населення і суттєво впливають на соціальні процеси в державі, на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин. Вони включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом України (додаток А).
Відповідно до статті 86 цього кодексу розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності
(урахування критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача) (табл. 7.4).
Таблиця 7.4
Розмежування видатків між місцевими бюджетами
|
Група видатків |
Види видатків |
Джерело фінансування |
|
Перша група |
Видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів |
Здійснюються з бюджетів сіл, селиш, міст та їх об’ єднань |
|
Друга група |
Видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян |
Здійснюються з бюджетів міст республіканського і обласного значення, районних бюджетів |
|
Третя група
» следующая страница » |