Рис. 2.12. Принципи організації бюджетного планування
Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється у два етапи (рис. 2.13).
Методи бюджетного планування, взаємопов’язані між собою, представлені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Методи бюджетного планування
Метод |
Характеристика |
Коефіцієнтів |
Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники минулого періоду і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановому періоді |
Нормативний |
За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви |
Балансовий |
За його допомогою досягається узгодженість між джерелами надходжень і напрямами видатків за видами та регіонами, встановлюється взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені |
Програмно-цільовий |
Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Із 2002 р. використовується при формуванні бюджетів як основний |
Запровадження програмно-цільового методу спрямоване на забезпечення прозорості бюджетного процесу, при якому чітко визначаються цілі, на 50
досягнення яких витрачаються бюджетні кошти; підвищується рівень контролю за виконанням бюджетних програм; здійснюється оцінка діяльності всіх учасників бюджетного процесу; упорядковується організація діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм, посилюється його відповідальність; підвищується якість розроблення бюджетної політики, ефективність розподілу та використання бюджетних коштів.
Характеристика економетричного методу
Макроекономічна політика держави впливає на економічний розвиток через науково обґрунтовані методи регулювання, невід’ємною частиною яких є прогнозування. Призначення бюджетного прогнозування полягає в оцінці різних найвірогідніших варіантів формування бюджетних ресурсів і напрямів їх використання. Аналіз таких варіантів створює основу для вибору цілей, які є орієнтиром при розробці бюджету. Головна функція прогнозу - наукове передбачення, яке дає змогу одержати картину майбутнього стану певного явища і обрати шляхи його досягнення.
Прогнозування бюджетних ресурсів може ґрунтуватися лише на узагальнюючих макропоказниках економічного і соціального розвитку. Важливе значення для їх прогнозування має врахування показників інфляції, обмінного курсу національної валюти, державного боргу. Точність прогнозних розрахунків залежить від значень показників у базисному періоді, величини і динаміки заданих параметрів розвитку економіки у прогнозованому періоді, структури і внутрішньої характеристики моделі для розрахунку показника. Завдання бюджетного прогнозування представлені на рис. 2.14.
Найбільш поширеними серед методів бюджетного прогнозування є: регресійні багатофакторні моделі для розрахунку на перспективу окремих показників бюджету та метод економетричного моделювання, характеристика якого дана в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Переваги |
Недоліки |
Економетричні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих показників
» следующая страница » |