Біржова справа

Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють і таку наступ­ну ознаку, як замінність. Саме ця ознака, характерна для фінансових інструментів зумовила їх успіх у біржовій торгівлі впродовж останніх 10-ти років ХХ-го ст.

Останньою за списком, але не за сутністю є ознака вільного ціноутво­рення. Саме вільне ціноутворення є головним критерієм для відбору товару біржами. Причому процес ціноутворення на ринку чистої кон­куренції, яким і є біржовий ринок, передбачає концентрацію попиту та пропозиції з метою встановлення справедливої ринкової ціни на такі товари, на які інших способів визначити таку ціну просто не існує.

В Україні і на початку ХХІ-го ст. в період збирання врожаїв дуже важко визначається рівноважна ціна на зернові культури. Оскільки своїх ф’ючерсних бірж досі не створено, орієнтація торговців та виробників відбувається лише на котирування зарубіжних бірж, які показують загаль­ну світову тенденцію на відповідних ринках і не можуть бути остаточним аргументом для українських трейдерів при прийнятті відповідальних управлінських рішень. Аналогічна ситуація в Україні спостерігається і на фінансовому ринку, де не існує строкових біржових контрактів з від­сотковими ставками, валютою тощо.

Отже, об’єктами сучасної біржової торгівлі можуть бути лише това­ри, які відповідають вказаним вище характеристикам. Відсутність цих вимог щодо біржового товару у ЗУ “Про товарну біржу”^[26] призвела до торгівлі товарами, які у світовій практиці ніколи біржовими не були. Наприклад, нерухоме майно в обороті деяких київських та регіональ­них товарних бірж за 1995-2000 рр. займало у структурі товарообороту близько 50%^[27]. Більше того, намагання впорядкувати цей процес через внесення змін та доповнень до вказаного закону, не було проведено

через лобіювання представників бірж, які при забороні операцій з не­рухомістю просто перестали б функціонувати. Починаючи з 2003 року обсяги торгівлі нерухомістю істотно зменшились і на 01.04.2006 р. в цілому на біржах України становлять 1%.

У період становлення біржової діяльності в Україні, як зрештою і у всіх інших країнах колишнього СРСР, починаючи з 1991 р. на біржах продавалися спочатку лише ті товари, які на той час могли вільно реалі­зовуватися. До таких товарів належали комп’ютери та інша техніка зарубіжного виробництва, оскільки традиційні біржові товари розподі­лялися державою і у вільний продаж не поступали.

За більш як десятилітню історію реформування економіки України товари, які є традиційно біржовими, уже зараз можуть бути вільно реалі­зованими, однак ця обставина не призвела до створення ефективного біржового ринку. У попередньому розділі були показані причини такого стану справ. Потрібно лише ще раз наголосити, що головною помилкою, на нашу думку, було прийняття рішення на рівні держави про створення товарної, товарно-сировинної, а потім аграрної біржі, як головного гуртового ринку. А це у такій великій за територією країні як Україна, є недоцільним. Сьогодні в Україні потрібна ф’ючерсна біржа як фінан­совий інститут, організатор торгівлі та інформаційний ціновий центр, який визначає не лише сьогоднішні ціни, але й їх майбутні прогнози.

Біржові товари реалізовуються на біржах через укладання біржових контрактів або угод. Через цю обставину біржі називають контракт­ними ринками. Угода вважається біржовою, якщо вона відповідає таким вимогам:

■   укладена на товар, допущений до котирування на даній біржі;

■               укладена у торговельному піті (рії), ямі, спеціально відведеному місці у торговельному залі біржі;

■   укладена між членами біржі, або сертифікованими біржовими брокерами;

■   укладена в межах часу, відведеного для біржової сесії.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39  ... 384