Свої особливості має інститут біржового членства в Європі. Так, на біржах Великобританії розрізняють три категорії членства:
■ повне членство;
■ асоційоване членство;
■ місцеве членство.
Особливістю асоційованого членства тут є відсутність права голосу в управлінні біржею та права укладання угод. Ці учасники лише сплачують за укладання угод менші за розміром комісійні повним членам. Натомість місцеві члени мають право укладати угоди для себе, а також за рахунок повних членів та інших місцевих членів, однак і вони не мають права голосу в управлінні біржею. Після біржової реформи 1986 р., яка викликала настільки значні зміни у біржовій торгівлі, що їх почали називати “великим вибухом” (Big Bang), було дозволено членам біржі приймати участь у торгівлі як у ролі дилерів, так і брокерів, тобто здійснювати купівлю-продаж активів за власні та чужі кошти.
Франкфуртська біржа цінних паперів, на яку припадає 75% обороту акцій Німеччини, серед засновників має 81% банків, 10% регіональних бірж, 9% маклерів (біржових посередників). Члени цієї біржі поділяються на три категорії:
■ банки;
■ офіційні курсові маклери, які приймають замовлення на купівлю та продаж цінних паперів та визначають їх курс;
■ вільні маклери як посередники для тих банків, які не є членами біржі.
Членами найбільшої фондової біржі Швейцарії, яка знаходиться у Цюріху, можуть бути лише банки та їх представники, які для того, щоб зайняти посаду біржового агента, повинні отримати державну концесію.
Як бачимо, зарубіжна практика допускає різне відношення до категорії членства. В одних країнах перевагу надають юридичним особам (Японія, Канада), в інших - фізичним (США), але у більшості країн, зокрема у Європі, такі переваги відсутні.
Членство на біржі надає певні права та накладає конкретні зобов’язання. До найсуттєвіших прав належать допуск до укладання біржових угод та зменшення комісійних за ними. Бути членом відомих світових ф’ючерсних та фондових бірж престижно. Отримання членства на біржі вимагає підтвердження високої фахової підготовки та компетенції.
Згідно із Законом України “Про товарну біржу” засновниками є члени ініціативної групи, що виступають організаторами її створення. Саме вони формують статутний фонд, виробляють Статут та Правила біржової торгівлі. Вступний внесок члена біржі, як правило, дорівнює ринковій вартості біржового місця, що визначається виходячи із попиту та пропозиції. У Додатку 9.1 показано договір про асоційоване членство Універсальної товарно-сировинної біржі[104].
Аналізуючи склад засновників українських бірж 90-х років ХХ-го ст., особливо перших, приходимо до висновку, що ними були здебільшого виконкоми рад народних депутатів, територіальні органи держпостачу, працівники вищих закладів освіти та представники бізнесу. Зараз забороняється бути засновниками товарної біржі органам державної влади і управління та державним закладам (організаціям), які фінансуються з державного бюджету.
У Росії цих обмежень ще більше - сюди входить заборона членства на біржах для органів державного управління, найманих службовців біржі, регулюється частка окремого засновника, яка не може перевищувати 5% статутного капіталу біржі тощо. Як бачимо, відродження бірж у країнах колишнього СРСР відбувалося за англо-американським сценарієм; створення публічних державних бірж, характерних для континентальної Європи та дореволюційної Росії, не передбачалося.
Члени товарної біржі в Україні мають право здійснювати біржові операції та одержувати за це винагороду, приймати участь в управлінні біржею, вносити пайові вступні та щорічні внески, відкривати брокерські контори тощо. Однак наявність наведених вище прав зумовлюється виконанням конкретних зобов’язань. Ці зобов’язання полягають у безумовному виконанні вимог статуту, правил біржової торгівлі, рішень загальних зборів біржі та її виконавчих органів, інформуванні біржі про зміни у майновому стані тощо.
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 384