Так, С. Аржевітін групує фактори впливу на розвиток банківської системи так [2, с. 44]:
- макроекономічні (кількарічна тенденція до зниження ВВП; доларизація економіки; низька купівельна спроможність фізичних осіб; бартеризація взаєморозрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності);
- економічні (інфляція; спад виробництва та спричинене ними «звуження» кола клієнтів; повільний розвиток приватного сектора економіки, а отже, й невелика частка приватного капіталу в банках; податковий прес, який із часом не тільки не слабшає, а посилюється внаслідок розширення бази оподаткування);
- законодавчі та нормативні (законодавча неврегульованість багатьох напрямів роботи; відсутність чітких правил роботи, викликаних частими змінами законодавчих і нормативних документів та суперечностями в них; не передбачена нормативами прозорість балансів банків, простір для перегрупувань, маніпуляцій, зловживань, захаращеність банківських рахунків обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, що призводить до появи штучних балансів);
- внутрібанківські (суб'єктивні) (невиправдані кредитні, інвестиційні та валютні ризики; запаморочення від «шалених» грошей, отриманих у період гіперінфляції, а відтак - надмірні витрати на рекламу, спонсорство, підтримку невиробничих програм, що дало підставу навісити на банки ярлики «жирних котів» і «дійних корів»; гостре прагнення «універсалізації» банку, не супроводжене побудовою відповідної його інфраструктури; відсутність збалансованої політики управління філіями, примітивна кадрова політика; пріоритетна орієнтація на обслуговування російського капіталу, в тому числі й сумнівних програм).
Недоліком перерахованої автором групи факторів є врахування лише факторів негативного впливу, в той час як фактори позитивного впливу лишаються поза увагою С. Аржевітіна.
Класифікацію факторів С. Аржевітіна доповнює Бєлих Л. П., додаючи ще і соціально-політичні фактори (довіра до президента країни та уряду, вплив
опозиції, корегування політики уряду, стабільність у регіонах, соціальна напруга в регіонах, міжетнічні національні відносини, політична дестабілізація) [3, с. 22].
У запропоновану Є. Бернштамом і А. Лузановим класифікацію факторів входять [4, с. 33-35]: наявність та характер клієнтури; політичні умови; економіко-географічне положення регіону; розвиток засобів зв'язку і комунікацій; наявність висококваліфікованих кадрів. Очевидно, що вплив усіх названих факторів на територіальну організацію банківської системи безперечний. Однак, вважаємо, запропонований перелік доцільно доповнити факторами, що впливають на пропорційність розміщення банківських установ та їх мережі.
На думку Качаєва Ю. Д. особливості територіальної концентрації банківських установ зумовлені такими факторами [5, с. 12-13]:
- зовнішніми (міськими) - адміністративний статус міста, кількість населення, чисельність зайнятих у промисловості, кількість злочинів на душу населення, викиди шкідливих речовин в атмосферу, рівень безробіття, частка збиткових підприємств, частка зайнятих у ринковій інфраструктурі, кількість закладів інфраструктури, забезпеченість населення телефонними апаратами, рівень розвитку мобільного зв'язку, близькість до кордонів, рівень розвитку транспортної інфраструктури;
- внутрішніми (банківськими) - середня величина статутного фонду банку, середня величина кредитного портфеля, відношення коротко- та довгострокових кредитів, частка ризикових кредитів у кредитному портфелі, середній дохід банку, частка доходів за кредитами господарським об'єктам, відношення витрат до залучених коштів, відношення доходів до капіталу, відношення високоліквідних та поточних коштів.
Вважаємо, що з представленої класифікації лише частина факторів впливає на територіальну організацію банківської системи: адміністративний статус міста, кількість населення, частка збиткових підприємств, частка зайнятих у ринковій інфраструктурі, кількість закладів ринкової інфраструктури, близькість до кордонів, рівень розвитку транспортної інфраструктури, забезпеченість
» следующая страница »
1 2 34 5