Формування інноваційної конкурентоспроможності промисловості в трансформаційних умовах
Чижов С.В.
Конкурентоспроможність може досягатись за рахунок більш низької ціни продукції на ринку та сировино - орієнтованих секторів. Проте, в сучасних умовах вистояти у конкурентній боротьбі розвиваючи цінову конкуренцію надто складно. За таких умов необхідність посилення позицій вітчизняної промисловості на внутрішньому й зовнішньому ринках та виходу на нові рубежі обумовлює нагальну потребу формування інноваційної конкурентоспроможності на основі інноваційно-технологічного наповнення виробництва.
Питання розвитку конкурентних переваг та інноваційної конкурентоспроможності розглядаються вченими з різних сторін. Це й обґрунтування змін у характері та механізмах конкуренції [1, с. 433-437]. Роль і значення інноваційних факторів у підвищенні рівня конкурентоспроможності промисловості [2, с. 124-126], механізми і шляхи вирішення системних проблем, що заважають зростанню конкурентоспроможності базових галузей промисловості [4, с. 169-184]. Інноваційна конкуренція розглядається з урахуванням глобалізації світової економіки. В цих умовах, як свідчить світовий досвід, головним є освоєння новітніх технологій, нових методів управління, забезпечення інтелектуальними ресурсами [2, с 127-131].
З урахуванням різноманітних розглянутих проблем конкурентоспроможності промисловості багато з них залишаються дискусійними та невирішеними. Особливо актуально в сучасних умовах є пошук критеріїв та галузевих конкурентних переваг, що визначають інноваційну конкурентоспроможність промисловості та зумовлюють посилення конкурентних позицій на ринках наукоємної продукції. У цьому зв'язку важливим є поновлення та розвиток сумісної діяльності з країнами близького зарубіжжя.
Метою статті є дослідження передумов формування інноваційної конкурентоспроможності промисловості, пошук шляхів реалізації галузевих конкурентних переваг для здійснення технологічного оновлення на базі відтворення високих технологічних укладів та збільшення випуску конкурентних товарів.
Сучасні тенденції зростання конкурентоспроможності промисловості розвинених країн відображають розвиток на основі постійного оновлення техніко-технологічної бази виробництва, освоєння і випуску нової конкурентоздатної продукції та ефективного просування товарів на світові
ринки.
У загальному визначенні конкурентоспроможність розглядається як володіння суб'єктом певними властивостями, які дають йому можливість розвиватись на інноваційній основі. Якщо таких властивостей у суб'єкта немає, він не може приймати участь у конкурентній боротьбі на відповідних ринках. Основним фактором високої конкурентоспроможності суб'єктів економічних відносин є їх сприйнятливість до інновацій, а це означає, що усі конкурентоспроможні суб' єкти дотримуються інноваційного типу діяльності.
У сучасній економічній літературі конкурентоспроможність галузі (виду економічної діяльності) розглядається як спроможність підприємств, фірм входити до складу галузі, швидко реагувати на її структурні зміни, відновлювати власні соціально-економічні системи, зберігати досягнутий рівень конкурентоспроможності виробництва та визначається як наявність економічних, технічних, організаційних умов щодо створення виробництва та збуту продукції високої якості. Ступінь конкурентоспроможності галузей досягається за рахунок конкурентних переваг підприємств, фірм та їх взаємодії і обумовлюється наявністю і структурою виробничих ресурсів, характером попиту на певні продукти й послуги, розвитком суміжних галузей та галузей-постачальників, стратегією фірми, її структурою, конкуренцією на національному ринку.
Конкурентоспроможність промислової продукції може досягатись у більшій мірі за рахунок нових технологій та капіталу і в меншій мірі за рахунок дешевої праці. В економічно розвинених країнах зростання конкурентоспроможності в сучасних умовах забезпечується на 50% технологічним прогресом, понад 25% капіталом та біля 25% працею.
» следующая страница »
1 23 4 5