Слід зазначити, що інноваційна конкуренція характерна майже для усіх ринків товарів. Однак, на ринках традиційних товарів домінує цінова конкуренція. В той час, як інноваційна конкуренція переважає на ринках інноваційної продукції. Виникнення цінової конкуренції в умовах ринкової економіки обумовлюється тим, що суб'єкти підприємницької діяльності мають право самостійно визначати ціну на продукцію, яку вони виробляють. Цінова конкуренція проявляється у намаганні підприємств використати ціну як фактор утримання та зміцнення своєї позиції на ринку. Реалізація цих намагань досягається, по-перше, за рахунок раціонального використання факторів нецінової конкуренції, насамперед , підвищення якості продукції; по- друге, регулюванням рівня цін на товари власного виробництва.
Інноваційні процеси у виробничій сфері призвели до змін у характері та механізмах конкуренції. Якщо в період розвитку індустріальної економіки конкурентні переваги економічних суб' єктів визначались наявністю природних та трудових ресурсів, то в сучасних умовах головним у підвищенні конкурентоспроможності є освоєння новітніх технологій, наукоємних видів продукції, нових методів управління, забезпечення інтелектуальними кадрами та іншими інтелектуальними ресурсами. Отже, стрімкий технологічний розвиток призвів до появи нового виду конкуренції -інноваційної. В економічній літературі інноваційна конкуренція часто пов'язується із монополізацією виробництва, що обумовлюється використанням переваг концентрації капіталу для доповнення цінових методів ( зниження витрат на виробництво) неціновими (удосконалення організаційної структури, маркетингу, підвищення технологічних показників тощо).
Особливості інноваційної конкуренції, яка виникла в якісно нових умовах розвитку світової економічної системи, обумовили зміну основних компонентів конкурентоспроможності національної промисловості. В цих умовах, інноваційна конкурентоспроможність промисловості об' єктивно базується на розвитку науки, впровадження нових технології та техніки як основного фактора утримання та створення додаткових конкурентних переваг для участі у інноваційній конкуренції. З огляду на зазначене загострення конкурентної боротьби вимагає нового підходу до розуміння конкурентоспроможності промисловості, тобто з урахуванням її інноваційності. На нашу думку, сутність інноваційної конкурентоспроможності промисловості, проявляється як властивість щодо здійснення технологічного оновлення промисловості на базі відтворення високих технологічних укладів та виробництва промислових товарів конкурентоздатних на внутрішньому та зовнішньому ринках, яка в умовах трансформації економіки розвивається завдяки створенню сукупності інституціональних, інвестиційних передумов, нових методів управління, забезпечення інтелектуальними ресурсами.
Рівень конкурентоспроможності - це кількісна характеристика конкурентоспроможності, яка характеризує ступінь відповідності можливості об' єкта реального або потенціального задоволення
ним конкретної потреби певного ринку в порівнянні з аналогічними об' єктами, які представлені на даному ринку. У Державній програмі розвитку промисловості на 2003-2011 рр. відзначається, що зростання конкурентоспроможності промислового виробництва - це комплексна категорія, яка залежить, з одного боку, від підвищення ефективності промислового комплексу, а з іншого - від подальшої лібералізації економіки, формування повноцінного конкурентного середовища і створення рівних умов для провадження підприємницької діяльності. Методологія підвищення конкурентоспроможності промисловості має базуватись на урахуванні реальних умов, які складаються в економіці країни. В умовах трансформації економіки для більшості галузей промисловості, особливо тих, де переважають застарілі технології виробництва та не вистачає інвестицій, важко протистояти в конкурентній боротьбі з високорозвиненими країнами на зовнішньому ринку. Проте, конкуренція з країнами, де склались відносно рівні умови щодо технологічного та технічного рівня й фінансового забезпечення виробництва промислової продукції, що спонукає національних виробників до пошуку резервів розробки та впровадження продуктових, технічних, процесних та організаційно-управлінських інновацій, є реальною. Поряд із цим, ефективним та перспективним методом підвищення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості є виробнича кооперація з країнами СНД, яка має базуватись на поновленні необхідних сьогодні старих та налагодження нових зв'язків на ринкових умовах. Така кооперація на сучасному етапі раціональна, тому що неконкурентоспроможні на світовому ринку товари цих країн можуть реалізовуватись на їх ринках як вкрай необхідні для функціонування національних економік. З іншого боку, ця кооперація орієнтує на виробництво експортної продукції, конкурентоспроможної на світовому ринку, тому що розвиток саме такого виробництва, як відомо з теорії і практики міжнародної торгівлі, є набагато ефективнішим, ніж нарощування виробництва імпортозаміщуючої продукції, яка незначно збільшує прибутки продуцентів. При цьому кожна країна повинна розвивати виробництво експортоорієнтованої продукції з урахуванням науково-технологічних та ресурсних переваг національних економік. В аспекті підвищення конкурентоспроможності продукції, яка виробляється в рамках кооперації, країни СНД повинні також взаємодіяти на світових ринках, що дає можливість одержати додаткові переваги. Ефективність такої кооперації обумовлюється більш менш однаковими для даних країн проблемами, до яких відноситься недорозвиненість ринку, низький рівень інвестиційної забезпеченості щодо впровадження нових технологій, оновлення основних засобів виробництва, а також впливом інших факторів підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва.
» следующая страница »
1 2 34 5