[8, с. 300-301].
У функціонуванні вітчизняних соціальних фондів мають місце як суттєві переваги, так і певні недоліки. Загалом система цільових позабюджетних фондів охоплює основні напрями соціального захисту населення у відповідності з практикою економічно розвинених країн світу. Однак у роботі соціальних фондів в Україні можна спостерігати і ряд проблемних моментів, що потребують негайного вирішення:
- необхідно оптимізувати розміри соціальних виплат, які не повинні бути меншими прожиткового мінімуму, однак і не мають перевищувати суми, понад яку будуть втрачатися стимули до активної трудової діяльності;
- доцільним є створення єдиної інформаційної бази даних про матеріальний стан і доходи громадян, що дасть змогу звести до мінімуму «неефективні» виплати з державних цільових фондів;
- з метою збільшення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для успішного виконання фондами своїх зобов' язань перед населенням, необхідно посилити контроль за нелегальними виплатами заробітної плати у конвертах, поступово збільшувати розмір оплати праці працюючих громадян;
- встановити науково обґрунтовані тарифи страхових внесків у всі фонди соціального страхування.
Соціальні допомоги, поряд із системою соціального страхування, покликані згладжувати нерівність в доходах населення. Соціальну підтримку від держави отримують лише окремі групи і верстви населення, які прийнято називати соціально незахищеними. Це, передусім, особи, які неспроможні самостійно поліпшити свій добробут, підтримати мінімально необхідні умови існування. Як правило, до соціально незахищених відносять багатодітні сім' ї; сім' ї, що втратили годувальника; матерів, що виховують дітей самі; інвалідів і людей похилого віку; пенсіонерів; безробітних; студентів; людей, що постраждали від стихійного лиха, політичних і соціальних конфліктів; біженців. Соціальні допомоги, на відміну від соціального страхування, не передбачають попередніх внесків з боку отримувачів.
Чим же викликана необхідність надання соціальних допомог з боку держави і чому не можна обмежитися лише страховими програмами? Справа в тому, що у будь-якій економіці завжди є групи людей, чиї доходи є досить низькими, навіть не зважаючи на те, що в державі існує розгалужена система соціального страхування. До таких категорій громадян належать:
- особи, які отримують виплати по соціальному страхуванню нижче прожиткового мінімуму;
- особи, яким не передбачені виплати по соціальному страхуванню, оскільки вони не сплачували внесків (наприклад, безробітний чи літня людина, які ніколи не працювали);
- особи, на яких у даний момент не розповсюджуються виплати по соціальному страхуванню (наприклад, низькооплачуваний працюючий
батько великої сім' ї) [9, с. 79].
Жодна з названих категорій громадян не може розраховувати на послуги приватних страхових фірм, оскільки ризик бідності, пов' язаної з багатодітністю, безробіттям та інфляцією, не страхується. Тому навіть збільшення виплат по соціальному страхуванню для таких осіб не вирішить проблеми бідності (ппринаймні, у двох останніх випадках).
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у 2007 році, проведеного Державним комітетом статистики України, пенсії, стипендії, допомоги та субсидії, надані готівкою, становили 23% загальної величини сукупних ресурсів домогосподарств, а пільги та субсидії безготівкові (на оплату житлово-комунальних послуг, товарів та послуг з охорони здоров' я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку, послуг транспорту і зв' язку) - 1,2% [8, с. 232]. Причому питома вага соціальних трансфертів, наданих готівкою, у структурі сукупних ресурсів міських домогосподарств становила 21,6% (сільських -
26,6%) [8, с. 236].
Розмір допомог, пільг, субсидій та компенсаційних виплат, наданих готівкою одному домо-господарству в місяць, становив у 2007 році 42,00
» следующая страница »
1 2 3 45 6