Роль соціальних трансфертів у формуванні сукупних ресурсів домогосподарств України

грн. (35,06 грн. - у 2006 р.) [8, с. 234]. Сільські

домогосподарства отримували таких допомог щомісячно у розмірі 50,95 грн., міські - 37,98 грн. [8, с. 235]. Найбільшу питому вагу у струк­турі соціальних допомог займають допомоги на дітей (в середньому 24,8 грн. на одне домогос-подарство в місяць) [8, с. 234].

У домашніх господарствах, де основним дже­релом доходів є соціальні трансферти, пенсії ста­новлять 53,0% усіх сукупних ресурсів (в серед­ньому по усіх домогосподарствах - 20,6%); до­помоги, пільги, субсидії та компенсаційні випла­ти, надані готівкою - 3,1% (в середньому по усіх домогосподарствах - 2,1%); пільги та субсидії безготівкові - 2,6% (в середньому по усіх домо-господарствах - 1,2%) [8, с. 255].

Варто зазначити, що серед домогосподарств, поділених на децильні (10%-ні) групи за рівнем середньодушових загальних доходів у місяць, найбільша питома пенсій припадає на третю (29,3% усіх сукупних ресурсів), четверту (26,0%) і п'я­ту (28,3%) децильні групи; стипендій - на першу (0,6%); допомог, пільг, субсидій та компенсацій­них виплат, наданих готівкою - на першу (6,3%) і другу (4,0%) групи. Цікавим є той факт, що пільги і субсидії безготівкові найменшу питому вагу ста­новлять саме у першій і другій децильній групах

[8, с. 285].

Якщо ж проаналізувати надання соціальних допомог населенню за регіонами, то можемо відзначити, що пенсії займають найбільшу пито­му вагу у структурі сукупних ресурсів домогос-подарств Чернігівської (27,3%), Луганської (25,5%), Хмельницької (25,3%), Сумської (24,5%) та Житомирської (23,9%) областей; стипендії - у домогосподарствах Волинської (0,6%), Львів­ської, Одеської, Тернопільської і Харківської об­ластей (по 0,5%); допомоги, надані готівкою - у домогосподарствах Волинської (4,5%), Кірово­градської (4,4%) та Житомирської (4,0%) облас­тей; пільг та субсидій безготівкових найбільше отримує населення Донецької, Житомирської, Київської, Луганської, Харківської, Хмельниць­кої, Чернігівської областей та м. Києва [8, с. 300­301]. Тобто, основними реципієнтами соціальних допомог в Україні є домогосподарства Східного, Донецького, Подільського та Поліського еконо­мічних районів [8, с. 304].

Тому для того, аби більша кількість людей мали змогу самим достатньо заробляти собі на життя, з боку держави потрібно вжити ряд першочерго­вих заходів, зокрема:

- підвищити мінімальну заробітну плату, що дозволить раніше низькооплачувану роботу зро­бити більш привабливою;

- надавати цільову допомогу окремим (соціаль­но вразливим) групам населення через актива­цію пошуку роботи, case-management, цільове навчання, субсидії роботодавцям. Це дозволить скоротити структурну компоненту безробіття, зни­зити його тривалість, збільшивши тим самим зай­нятість і доходи;

- здійснювати інвестиції в людський капітал через різноманітні програми професійної освіти, перенавчання, підвищення кваліфікації, адже більш освічені працівники стають конкурентоздатніши­ми на ринку праці, їх заробітки зростають;

- субсидувати міграцію з депресивних регіонів у місця, де є потреба в працівниках (ще свого часу відомий американський економіст Дж. Гел-брейт писав про міграцію як один з найефектив­ніших засобів боротьби з бідністю).

Ну і, звичайно ж, не можна забувати про мак-роекономічну політику держави, адже підтриман­ня макроекономічної стабільності і забезпечення економічного зростання впливають не лише на загальні показники економіки, але й на можливість працювати і заробляти для кожного громадянина.

Висновки. Вважаємо, що вплив держави на нерівність розподілу доходів громадян за допо­могою трансфертних виплат повинен бути по­мірним, бо інакше він підриватиме стимули до високопродуктивної праці і, отже, звужуватиме можливості економічного зростання країни.

Важливе значення має також співвідношення у грошових доходах заробітної плати і соціальних трансфертів. Збільшення частки соціальних транс­фертів в особистих доходах може підживлювати психологію утриманства, особливо у молодих працівників, які входять у трудове життя. Заниже­ний рівень заробітної плати у вітчизняній економіці може формувати у молоді небажані для суспіль­ства ціннісні орієнтири, що виражаються у підриві стимулів до праці, порушенні трудової дисциплі­ни, недобросовісному виконанні виробничих обо-в' язків, збільшенні злочинів, пов' язаних з розк­раданням приватної і державної власності тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56