Отже, усі ці особливості дають підстави охарактеризувати мікрокредитування як самостійну економічну категорію. Мікрокредитування:
- спрямоване на розширення економічних можливостей малого бізнесу і надання їм доступу до грошових ресурсів;
- характеризується: спрощеним порядком видачі кредиту, необов' язковістю складання бізнес-плану;
- сприяє стимулюванню розвитку малого бізнесу;
- визначає розвиток фінансових відносин між державою, банками та малим бізнесом;
- забезпечує зайнятість і підвищення рівня життя населення;
- формує міцний середній клас суспільства;
- впливає на процес відтворення на всіх фазах виробництва, розподілу, обміну, споживання окремої одиниці малого бізнесу.
Надзвичайно важливим положенням при встановленні цілей мікрокредитування є обов' язко-ве дотримання основоположних принципів. Оскільки мікрокредит є різновидом класичного банківського кредитування, йому притаманні як класичні принципи, а саме: принцип цільової спрямованості, принцип строковості, принцип забезпеченості, принцип диференційованості, принцип платності, так і особливі принципи, характерні тільки для мікрокредитування: принцип прийнятності позичальників і проектів, принцип ризико-вості, принцип взаємовигоди.
Розглянемо зазначені принципи більш детально.
Принцип цільової спрямованості - полягає у використанні мікрокредиту лише на визначені в кредитному договорі цілі - на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах.
Принцип строковості - передбачає повернення мікрокредиту позичальником в заздалегідь обумовлений договором час.
Принцип забезпеченості - передбачає наявність застави майна, майнових прав, гарантій, договору страхування банківського ризику неповернення мікрокредиту.
Принцип диференційованості - означає зважений підхід з боку банку до різних категорій потенційних позичальників.
Принцип платності - означає необхідність не лише прямого повернення отриманого мікрокре-диту, а й оплати за його використання [1].
В умовах фінансової нестабільності економіки, що склалася в Україні, актуальним є інноваційний розвиток теоретико-методологічної бази мікрокредитування малого бізнесу. Одночасно з традиційними варто виокремити принципи, притаманні саме мікрокредитуванню малого бізнесу: принцип ризиковості, принцип взаємовигоди.
Принцип ризиковості передбачає прямопропор-ційну залежність процентної ставки, вартості застави, комісій за договором мікрокредитування від надійності діяльності малого бізнесу. Як правило, надійність малого бізнесу складно підтвердити на більш-менш тривалу перспективу, тому в роботі з даним сектором банки намагаються створити умови для покриття недоотриманих доходів або для компенсації збитків, утримуючи ціну на вищому рівні. Цей принцип дає усвідомлення тісного зв' язку між кредитом та прибутком.
Принцип гнучкості умов мікрокредитування, який полягає у отриманні корисності від мікрок-редиту як малим бізнесом, банком, так і зростання прибутків обох сторін та створенні гнучких окремих умов надання мікрокредиту.
Усвідомлення тісного зв' язку між принципами мікрокредитування малого бізнесу дає можливість дійти висновку, що в практичній діяльності кожен принцип забезпечує розв' язання певних завдань у кредитному процесі, які в сукупності слугують головній меті кредитних операцій, а саме: надійності та прибутковості як для банку, так і для клієнта, стимулюють економічну зацікавленість малого бізнесу у результатах своєї діяльності [6].
Із сказаного вище можна зробити наступні висновки:
- проаналізувавши економічну сутність мікрок-редитування для малого бізнесу, розглянувши визначення категорії «мікрокредитування» різними науковцями, можна стверджувати, що на сьогодні відсутнє чітке обґрунтування визначення цієї категорії, а це, в свою чергу, не сприяє розвитку теорії банківського мікрокредитування малого бізнесу;
» следующая страница »
1 2 3 45