Разом з цим різні науковці та представники податкових органів мають неоднозначні думки стосовно оподаткування внеску майна до спільної діяльності (крім внеску грошовими коштами). Одна група науковців та податківців наполягає на потребі оподаткування внеску майна у спільну діяльність, а інша - ні. Щоб розібратися в даному питанні, необхідно з' ясувати, є така операція продажем, чи ні?
Підпункт 3.2.8 Закону про ПДВ зазначає, що при здійснені спільної діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою товарів (робіт, послуг). Так, бухгалтер-практик Н. Привалова, ґрунтуючись на пункт 1.4 Закону про ПДВ та пункт 1.31 Закону України про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон про прибуток) вважає, що передбачається перехід права власності на товари від постачальника до одержувача і надання одержувачем компенсації їх вартості постачальнику [5, 6]. Деякі науковці посилаються на останній абзац даного підпункту, вважаючи, що сторона, яка передає, тобто учасник спільної діяльності, має виписати податкову накладну, а оскільки сторона, що одержує майно, має право на валові витрати стосовно ТМЦ, робіт та послуг і амортизацію щодо основних засобів та нематеріальних активів, то відображення суми податкового кредиту нею є цілком законним. Відповідно, вважають податківці, нараховується і податкове зобов' язан-ня [4]. Базою для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ є договірна вартість товарів (робіт, послуг), але не нижча від рівня звичайних цін на такі товари (роботи, послуги).
Одночасно з цим згадуємо норми П(С)БО 12 стосовно того, що уповноважений платник окремий баланс не веде. В даному випадку розглядається «умовна юридична особа», яка має свій
рахунок у банку, подає до органів державної податкової служби певну звітність, тобто зареєстрована як платник ПДВ та податку на прибуток, але не має власного балансу. Тому тут не можна розглядати податковий облік внесків як до статутного фонду, оскільки такий не формується. При договорі простого товариства не відбувається зміни права власності на майно, оскільки у спільній діяльності майно перебуває у спільній частковій вартості, а по закінчені строку дії договору про спільну діяльність майно повертається учаснику (власнику) майна. Спільна часткова власність хоч і передбачає власність та розпорядження майном інших учасників, але тільки на період здійснення спільної діяльності між цими учасниками. Режим спільної часткової власності не поширюється на внесення у вигляді вкладу майна, яке не було власністю учасників (права користування майном). До даної позиції схиляються деякі практики, а саме Н. Яновська, але наголошуючи про ненарахування ПДВ на внесене майно у спільну діяльність тільки тоді, коли учасником є «уповноважений учасник» і в цьому випадку майно хоч і відображається окремо від статутної діяльності, але він не передає своє майно зі свого балансу на інший [10].
В такій позиції також простежується спільна часткова власність, оскільки майно «уповноваженого учасника», відповідно до часток вкладів, передається у розпорядження іншим учасникам. А цей механізм, на думку автора статті, застосовується і до інших учасників спільної діяльності. Отже, з вищерозглянутого можна дійти висновку, що нарахування ПДВ на внески майна у спільну діяльність є недоречним. Таку позицію підтверджують і норми Закону про ПДВ, де зазначається, що здійснюється «уповноваженим учасником» податковий облік результатів спільної діяльності, тобто операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), які виникають в процесі спільної діяльності та його результат.
У випадку повернення майна учасникам після закінчення договору про спільну діяльність чи виходу учасника за іншими причинами майно, передане у спільне володіння та (або) користування, повертається учасникам без винагороди, якщо інше не передбачене домовленістю сторін. При поділі майна, що знаходиться в спільній частковій власності, учасники можуть вимагати повернення своєї частини майна в натурі або шляхом грошової компенсації. В цьому випадку вартістю, за якою будуть відображені, наприклад основні засоби, повинна бути залишкова вартість, оскільки такі основні засоби використовувалися в процесі спільної діяльності та переносили частину своєї вартості на продукцію, що виготовлялася, а результати діяльності були розподілені між учасниками пропорційно вкладам до спільної діяльності.