модію його національних економік, визначаючи суть продуктивних сил і виробничих відносин світового господарства. Міжнародні економічні відносини є похідними від економічних відносин.
Посилення тенденції до інтеграції національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій, створення міжнаціональних виробничих комплексів та перетворення їх у провідну ланку міжнародного обміну; підвищення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових і торгових організацій; посилення ролі держави в сфері міжнародних економічних відносин; вивіз капіталу державою, тощо - такі основні напрями включення національних економік у світове господарство, які розвиваються після Другої світової війни. Глибинною основою розвитку цих напрямів є система економічних законів.
Закони, що діють у межах окремих національних господарств, визначають процес відтворення у будь-який країні. Водночас зовнішні (щодо окремої країни) фактори все більшою мірою впливають на міжнародний поділ праці, розвиток світової торгівлі, міграцію робочої сили тощо, крім того, розгортання НТР значно посилило інтернаціоналізацію продуктивних сил, капіталу і поглибило міжнародний поділ праці, процес суспільного відтворення і, отже, дію загальних законів та закономірностей у межах світового господарства [6].
Продовження утворення світового господарства обумовлює характер дії його економічних законів. Останні розвиваються і функціонують як закони-тенденції. Це означає, що одна із сторін суперечності (національного та інтернаціонального) на певному проміжку часу може переважати, оскільки вона залежить від сили впливу певної сукупності тих факторів, як основи розвитку кожної зі сторін суперечності.
При цьому пріоритет загальнолюдських потреб, інтересів і цінностей, до якого слід прагнути, вимагає, щоб національні господарства пристосовувалися до вимог дії спільних законів, за якими розвивається світове господарство. Такими спільними законами є : закон інтернаціоналізації' виробництва, закон інтернаціоналізації обліку; закон вартості в його інтернаціональній формі; закон нерівномірності економічного розвитку, та ін. Однак національні інтереси не повинні приноситися в жертву інтернаціональним, а оптимально поєднуватися з ними, а також раціонально узгоджуватися з інтересами особи, колективу [1].
На нашу думку, загострення суперечностей світового господарства в сучасних умовах вимагає глибокого системного вивчення економічних законів, механізмів їх дії та механізмів використання. Держава ж при цьому повинна створювати передумови для їх розвитку, змінюючи умови. В процесі розвитку і функціонування економічних законів відбувається боротьба протилежних сторін, властивостей економічної системи, за якими стоять інтереси, потреби протилежних класів, соціальних верств і прошарків, а також конкурентність інтересів всередині класів, тощо [1].
З якісно новим етапом розвитку капіталізму на його вищій стадії, коли переважає вивезення капіталу, а міжнародний поділ праці в загальній формі доповнюється одиничною формою (подетальною і коопераційною спеціалізацією) між підприємствами промислово розвинутих країн і слабо розвинутих країн, пов' язаний з розгортанням НТР, яка доповнила промислову кооперацію науково-технічним і виробничим співробітництвом, тобто різноманітними формами діяльності в галузі виробництва, прикладної науки, техніки, торгівлі, технічного обслуговування. Зростає взаємозалежність країн-виробників не тільки в процесі обміну результатами праці, а й в організації спільного виробництва на принципах кооперації, комбінування, взаємодоповнення виробничо-технологічних і ресурсно-збутових процесів. Національні економіки все більше інтегруються у світове господарство, оскільки жодній країні вже не вигідно мати тільки своє виробництво. Ця тенденція розвитку міжнародної економіки спрямована на створення єдиного світового ринку капіталів, товарів і послуг. Відбувається економічне зближення та об' єднання країн у єдиний міжнародний господарський комплекс.
» следующая страница »
1 2 34 5