виробництва. Основним завданням метрологічного забезпечення якості вітчизняної продукції є розробка і впровадження в стандарти науково обґрунтованих критеріїв якості та методів випробування [92].
Єдність вимірювань — такий стан вимірювань, за яким їх результати, виражені в узаконених одиницях і похибках вимірювань, відомі з заданою вірогідністю [92].
Точність вимірювань характеризується близькістю їх результатів до дійсного значення вимірюваної величини [92].
Таким чином, домінуючими завданнями метрології є забезпечення єдності та необхідної точності вимірювань. У нашій країні заходи щодо цього, а також стосовно здійснення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, які знаходяться в експлуатації, випробування нових засобів вимірювання встановлені в законодавчому порядку.
Оскільки значення фізичної величини визначають експериментальним шляхом, то вона має похибку вимірювань. Розрізняють істинне і дійсне значення фізичної величини [92]. При проведенні вимірювань використовують прийняту міжнародними стандартами систему одиниць СІ.
Істинне значення — це значення фізичної величини, яке ідеальним чином відображає в якісному і кількісному відношенні відповідну властивість об’єкта. Іншими словами, це — межа, до якої наближається значення фізичної величини в міру того, як підвищується точність вимірювань [92].
Дійсне значення — це значення фізичної величини, отримане експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що для певної мети може бути використане замість нього. Це значення змінюється залежно від необхідної точності вимірювань. При технічних вимірюваннях значення фізичної величини, отримане з допустимою похибкою, приймають за дійсне значення [92].
Під похибкою вимірювання розуміють відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.
Залежно від часу вимірювання величини поділяють на [92]:
1) статичні — вимірювана величина залишається незмінною в часі (const);
2) динамічні — в процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.
За способом отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні [92].
Прямі — це вимірювання, за яких досліджуване значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.
Побічні — це вимірювання, результат яких встановлюють на основі прямих вимірювань величин, пов’язаних з вимірюваною величиною відомої залежності.
26
Сукупні — це вимірювання, за яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення досліджуваної величини знаходять шляхом розв’язання системи рівнянь, одержаних при прямих вимірюваннях.
Спільні — це вимірювання, що здійснюються одночасно для двох або кількох не однойменних величин із метою встановлення функціональної залежності між ними.
За умовами, що визначають точн¥сть результат¥в, вим¥рювання под¥ляють на три класи [92]:
1. Вимірювання максимально можливої точності, яка може бути досягнута при існуючому рівні техніки. До них належать, передусім, еталонні вимірювання, що пов’язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізичних величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, зокрема універсальних.
2. Контрольно-повірочні вимірювання, похибки яких не повинні перевищувати певного заданого значення. До них належать вимірювання, що виконуються територіальними центрами державного нагляду за впровадженням і додержанням стандартів та станом вимірювальної техніки.
3. Технічні вимірювання, в яких похибка результату визначається характеристиками засобів вимірювання. До них належать усі вимірювання, що виконуються в процесі виготовлення.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 148