Міжнародні економічні відносини

Моделі розвитку міжнародних економічних відносин

Економіка будь-якої країни є відкритою системою. Міжнародна торгівля — це перша форма міжнародних економічних відносин, засіб, за допомогою якого країни розвивають свою спеціалізацію, нарощу­ють обсяги виробництваі експорту товарів, підвищують продуктивність своїх ресурсів.

Міжнародна торгівля порівняно з внутрішньою торгівлею пов’яза­на з рядом додаткових труднощів, оскільки вона більшою мірою підпа­дає під політичний контроль та втручання з боку урядів держав. Крім цього, кожна країна використовує свою національну валюту, а мобільність ресурсів на міжнародному рівні більша, ніж усередині країни.

Показники міжнародної торгівлі відображають рівень економічного розвитку країн і характер відносин між ними. При вивченні та аналізі принципів участі національних економік у міжнародному товарообміні, факторів конкурентоспроможності окремих країн на світовому ринку, закономірностей розвитку світової торгівлі великий інтерес становлять розроблені теорії міжнародної торгівлі. У цих теоріях (кінець XVIII — поч. XIX ст.) були визначені основні напрямки зовнішньоторгівельної політики: фрітредерство і протекціонізм.

Фрітредерство — це політика вільної торгівлі, при якій митні органи виконують тільки реєстраційні функції, вони не стягують експортного чи імпортного мита; не встановлюються будь-які обмеження на зовн­ішньоторговий оборот. Принцип вільної торгівлі був офіційною еко­номічною політикою Англії в XIX ст., в його основі лежала теорія по­рівняльних витрат Д.Рікардо. Таку політику може здійснювати країна з високоефективним національним господарством, при якому місцеві підприємці можуть витримувати іноземну конкуренцію й активно втру­чатись у світовий ринок.

Політика протекціонізму спрямована на захист власних промисло­вості та сільського господарства від іноземної конкуренції на внутріш­ньому ринку. Для протекціонізму характерні високі митні тарифи, об­меження імпорту.

В основі зовнішньої торгівлі лежить теорія абсолютної і порівняль­ної переваги.

Під абсолютною перевагою розуміють здатність країни виробляти товари та послуги з найменшими затратами в порівнянні з іншими краї­нами. Засновником такої теорії вважається основоположник класич­ної політекономії Адам Сміт, який уперше запропонував проблему ефективності міжнародного поділу праці у вигляді теорії абсолютних переваг. Доводячи необхідність вільної міжнародної торгівлі, Адам Сміт 1776 року у праці “Багатства народів” висміював страх щодо зовніш­ньої торгівлі, він зазначав, що головне правило господаря хати — ніко­ли не намагатися зробити вдома те, що дешевше купити. Кравець, на­водить він приклад, не буде шити собі взуття, а придбає його у шевця, і

навпаки. Іншими словами, країна, яка володіє великими запасами пев­ного виду сировини, а відтак має можливість отримувати дешевші ма­теріали, повинна спеціалізуватись на їх використанні. Необхідно імпор­тувати товари з країни, де витрати абсолютно менші, а експортувати ті товари, витрати яких нижчі в експортерів.

Оскільки завжди у співвідношеннях цін між країнами існують хоча б незначні відмінності, то кожна країна, незалежно від рівня її економ­ічного розвитку, буде мати порівняльні переваги, тобто в цій країні зав­жди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим, ніж виробництво інших товарів. Саме цей товар країна повинна експорту­вати в обмін на інші.

Основою цієї теорії послужив той факт, що більше 1/3 світової торгівлі того часу у вартісному вираженні припадало на торгівлю това­рами з колоній.

Подальший розвиток класична економічна теорія міжнародної торгівлі отримала в працях Давіда Рікардо, який у своїй роботі “ Осно­ви політичної економії та оподаткування” (1817 р.) сформулював тео­рію порівняльних переваг. Ситуація порівняльної переваги — це здатність країни виробляти товари та послуги з відносно нижчими аль­тернативними витратами, ніж їх виробляє будь-яка інша країна.

 

« Содержание


 ...  9  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я