Міжнародні економічні відносини

Інституційною передумовою Європейської валютної системи є дво­рівнева банківська система. Перший рівень — це створення ЄЦБ, про­образом якого став Європейський валютний інститут, який почав дія­ти з 1 січня 1994 року у Франкфурті-на-Майні.

Центральні (національні) банки держав-членів ЄС, які увійшли до ЄВС складають другий рівень цієї системи.

Складовою частиною процесу формування Європейського валют­ного союзу є створення наднаціональної банківської системи. У рам­ках цієї системи створена Європейська система центральних банків, яка включає Європейський центральний банк (ЄЦБ), що відповідає за вирішення питань монетарної політики в Євросоюзі та національні центральні банки (НЦБ), що виконують рішення з питань монетарної політики ЄЦБ.

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) не є юридичною особою, її дії скеровуються органами прийняття рішень ЄСЦБ, а саме Радою та правлінням ЄСЦБ. Рада ЄСЦБ є центральним органом прий­няття рішень ЄСЦБ. До її складу входять члени правління ЄСЦБ та президенти НЦБ. Як правило, Рада ЄСЦБ приймає свої рішення про­стою більшістю поданих голосів, причому кожен член має один голос. Голови емісійних банків країн-учасниць, які не візьмуть участі у Ва­лютному союзі, не матимуть місць у Раді ЄСЦБ. Членами правління ЄСЦБ є президент, віце-президент та чотири інших члени, які несуть відповідальність за виконання рішень у галузі грошової політики. Чле­ни правління призначаються главами держав та урядів на 8 років без права повторного призначення.

Органами управління ЄЦБ є виконавче правління (президент, віце- президент та інші члени), яке координує реалізацію монетарної полі­тики; управлінська рада (виконавче правління та керуючі національ­них центральних банків), що відповідає за рішення з питань монетар­ної політики; загальна рада, яка відповідає за зв’язки між єдиним ва­лютним простором та іншими країнами ЄС.

Управлінська Рада ЄЦБ є підзвітною Європейському парламенту і Раді міністрів фінансів країн-членів ЄС, яка щорічно визначає основні напрямки економічної політики Союзу.

У статуті ЄСЦБ і ЄЦБ проголошується незалежність цих органі­зацій від інших органів ЄС, від урядів країн-членів і інших закладів. Основними завданнями ЄСЦБ і ЄЦБ є визначення та здійснення ва­лютної політики ЄС, проведення міжнародних валютних операцій, зберігання офіційних валютних резервів країн-членів ЄВС і управлін­ня ними (при цьому частина резервів залишається в розпорядженні урядів країн - учасниць), забезпечення нормального функціонування платіжних систем.

Рис. 3.2. Організаційна структура ЄСЦБ

Основні завдання ЄСЦБ такі:

-     визначення та втілення монетарної політики Співдружності;

-     здійснення операцій з іноземною валютою;

-    утримання офіційних резервів в іноземній валюті держав-членів ЄС та управління цими резервами;

-     забезпечення чіткої роботи платіжних систем;

-     санкціонування випуску банкнот;

-     виконання інших завдань, зокрема збір статистичних даних, складання звітів і т.д.

Європейська система банків покликана формувати та втілювати в життя монетарну політику, головною метою якої є цінова стабільність.

Необхідно звернути увагу на той факт, що з прийняттям та ратифі­кацією Маастрихтських угод розпочався новий і насиченітттий етап інтеграції європейських країн. Виконання поставлених завдань Маас­трихтського договору сприятиме подальшому піднесенню виробниц­тва, економічній, політичній, військовій солідарності європейських народів, підвищенню їх добробуту та зростанню ролі Європи у розв’я­занні сучасних світових проблем.

3.2.2.   Північноамериканська модель економічної інтеграції

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79  ... 169