Міжнародні відносини 1945-1975 років

Відверто негативне ставлення Насера до Багдадського пакту, не­бажання прислухатись до «порад» Вашингтону одразу викликало пев­ну реакцію уряду США, який звик діяти методом «батога і пряника»:

9    липня 1956 р. державний секретар США Даллес відмовив Єгипту у наданні йому грошей на будівництво Асуанської греблі

10                 , дуже важ­ливого об’єкту, який мав вирішити життєву для Єгипту проблему: зро­шувати водою Нілу тисячі гектарів родючої, але сухої землі, врятувати єгипетських селян від бідності і разом з тим вирішити енергетичну проблему країни. Для Єгипту це був важкий удар по його економіці, для Насера — по його престижу.

Але цього разу США прорахувались: поставлений Сполученими Штатами у важке становище, Насер подався туди, куди він тільки й міг податись — до Радянського Союзу. Справу буівництва Асуанської греблі взяв на себе Радянський Союз, який скористався пихатістю аме­риканців, щоб зробити з Насера свою опору на Близькому Сході. Що ж стосується США і всього Заходу, то Насер завдав їм у відповідь уда­ру, що в боксі називають «нижче поясу»: 26 липня 1956 р. на мітингу з нагоди річниці єгипетської революції Насер оголосив про націоналіза­цію Компанії Суецького каналу

. Це мало ефект бомби, що вибухнула під ногами Заходу.

Заява Насера викликала на Заході справжній шок — одна з най­важливіших світових водних комунікацій, що з’єднувала Європу з Південною Азією, випадала з-під контролю європейських держав і переходила під контроль Єгипту. Не кажучи вже про втрату величез­них прибутків, які отримувала компанія від експлуатації каналу.

Справа про долю Суецького каналу розвивалась у двох площинах: офіційній і неофіційній. Офіційна звелась перш за все до того, що 1— 23 серпня 1956р. в Лондоні відбулась конференція 18 країн-користувачів каналу

. Вироблений на ній проект врегулювання суецького питання (США були співавтором проекту) передбачав створення «міжнарод­ного органу» управління каналом з включенням в нього Єгипту. Більшість делегатів проголосувала за проект. Проти були СРСР, Індія, Індонезія, Цейлон. Але Насер (Єгипет не брав участі в конференції) відкинув проект як і саму ідею інтерналізації каналу. Тоді було запро­поновано тимчасове рішення — створити «асоціацію користувачів ка­налу». Насер відкинув і його. Направлена до Єгипту делегація для пе­реговорів з Насером нічого не домоглась. 12 вересня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію з шести пунктів: визнати суверенітет Єгипту над каналом, забезпечити свободу транзитного судноплавства, визначити право на транзитне мито, встановити порядок арбітражу і т. ін. Ос­танній пункт, який передбачав управління каналом «асоціацією кори­стувачів» не був прийнятий через радянське «вето».

Непохитна, «залізна» позиція Насера, який наважився кинути вик­лик Західному світу, пояснювалась трьома обставинами: відчутною підтримкою Радянського Союзу, розумінням того, що в арабському питанні у блоці Захід не було єдності і впертим бажанням Насера відно­вити свій підірваний престиж в арабському світі.

Троїста агресія проти Єгипту

Поруч з офіційним розвитком подій навколо націоналізації Суець­кого каналу йшов неофіційний їх розвиток. Великобританія і Франція готувались до застосування сили проти Єгипту: рішення про це було прийнято ще наприкінці липня. В Англії була проведена мобілізація 20 тис. резервістів, Франція дислокувала війська на Кіпрі. Обидві краї­ни вели таємні переговори з Ізраїлем про спільні дії. Хоча обом сторо­нам було відомо, що США ставиться до збройного вирішення питан­ня негативно через небажання псувати відносини з арабами — волода­рями нафтових покладів.

В ніч на ЗО жовтня 1956р. ізраїльські війська напали на Єгипет — почалась друга арабо-ізраїльська війна. Вона мала стати приводом для застосування Великобританією і Францією збройних сил проти Єгип­ту. Привід зразу знайшовся: обидві великі європейські держави 30 жовт­ня поставили Єгипту та Ізраїлю ультиматум: відвести війська від кана­лу на відстань 16 кілометрів. Ізраїль виконав вимогу, Єгипет — ні. (При­чин дві: канал — власність Єгипту і ніхто йому не має диктувати, що йому робити; Єгипет відведе війська, а Ізраїль захопить канал). Це був

 

« Содержание


 ...  87  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я