Великобританія зробила спробу створити інше європейське економічне об’єднання — Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЕАВТ).
4 січня 1960 р. в Стокгольмі з її ініціативи відповідну угоду підписали сім європейських держав: Великобританія, Австрія, Данія, Норвегія, Швеція, Швейцарія, Португалія («сімка»). Чинності договір набув 3 травня 1960 р. Асоційованими членами ЄАВТ стали Фінляндія та Ісландія. Метою «сімки» було забезпечення вільної торгівлі промисловими товарами всередині блоку без зміни економічної та соціальної політики держав-членів. Керівними органами ЄАВТ стали Рада міністрів, на яку покладався контроль за виконанням умов угоди, та Секретаріат, що мав виконувати технічні функції. Місцем їх перебування була Женева.
Але конкуренції з «шісткою» «сімка» не витримала. Частка торгівлі ЄЕС в країнах ЄАВТ все зростала. Виникла загроза економічної ізоляції Великобританії від економіки континентальної Європи і встановлення там торгівельної першості «вісі Франція — ФРН». І тоді 9 серпня 1961 р. Великобританія, а за нею інші держави «сімки» подали заявку на вступ до ЄЕС.
Схід - Захід: сподівання і розчарування (1955-1961 рр.)
Зміна керівництва в СРСР, розстріл головного сталінського ката Берії
і особливо зміни у зовнішньополітичній налаштованості СРСР, які прозвучали на XX з’їзді КРРС (14—25 лютого 1956 р.) та викриття Микитою Хрущовим «культу особи» Сталіна давали підстави сподіватись на покращення радянсько-американських відносин та певну розрядку в міжнародних відносинах. У звітній доповіді з’їзду Хрущов висунув тезу про можливість відвернення війни і необхідності для країн з різними суспільними системами не лише співіснувати але «йти далі, до поліпшення відносин, до зміцнення довіри між ними, до співробітництва». Хрущов прямо вказував, що «для забезпечення справи миру в усьому світі велике значення мало б установлення міцних дружніх відносин між двома найбільшими державами світу — Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки». Закрита доповідь Хрущова, яку він 15 лютого за зачиненими дверима прочитав лише радянським делегатам
, гостро засуджувала Сталіна як комуністичного керівника, що давало підставу сподіватись, що нове керівництво змінить зовнішню політику СРСР.
Перші зовнішньополітичні кроки ніби давали підставу сподіватись на такі прогнози.
Спроба повернути Югославію до соцтабору
Хоч Хрущов вважався однією з близьких до Сталіна особою, він панічно боявся його. Смерть Сталіна зняла тягар одвічного страху і викликала бажання виправити грубі помилки «генія всіх часів і народів», особливо у зовнішній політиці. Першим таким кроком була спроба замиритись з Тіто і повернути СФРЮ до соцтабору.
Але Хрущов погано знав Тіто. Той мав таку особливість, що міг бути зовні простим в стосунках з пересічними людьми, але був надто амбітним щодо високих посадових осіб свого рангу. Тим більше, що повертатись до Москви в ролі підлеглого він не збирався. І намагання спо- нукнути Тіто першим зробити крок до примирення з СРСР виявилось марними. Довелося радянському керівництву зняти свою звичайну пиху і самому їхати до Бєлграду у повному складі — Хрущов, Булганін, Мікоян і перепрошувати непокірного югославського диктатора.
26 травня 1955 р. вони прилетіли до Бєлграда, і Хрущов вже на аеродромі зробив заяву: «Ми щиро шкодуємо про те, що сталося, і рішуче відкидаємо все, що накопичилось за цей час». Ставилося питання, що Сталіна вже нема, Берія, який ніби несе відповідальність за те, що відносно Югославії відбувалось, покарано, отже, треба Югославії повертатись до соціалістичного табору, до відновлення «братерських стосунків».
Але Тіто відхилив такий принцип. Повертатись під кремлівський диктат він не збирався. Опубліковане в останній день зустрічі, 3 червня, комюніке проголошувало новий принцип «різних шляхів розвитку соціалізму», визнання суверенності й рівноправності держав. І хоч підтверджувалось спільне визнання «мирного співіснування націй, незалежно від ідеологічних розбіжностей», визнання факту, що «політика військових блоків посилює міжнародне напруження», вступати до Варшавського пакту, бути у Варшавському блоці в ролі підлеглого Москви Тіто відмовився. Для очолюваної Москвою «світової соціалістичної системи» Югославія була назавжди втрачена.
» следующая страница »
1 ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84 ... 187