Міжнародна економіка

рації полягає в тому, що вона ґрунтується на міжнародному поділі праці (МПП), який стає визначальним фактором поглиблення інтернаціо­налізації господарського життя та формування світового господарства. У цей час розвиваються всі його головні форми: загальний, частковий та одиничний поділ праці.

На третьому (нинішньому) етапі, що розпочався із середини ми­нулого століття, інтернаціоналізація виробництва набуває комплекс­ного характеру, тобто охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином, вона поширюється майже на всі країни світу, всі галузі вироб­ничої та невиробничої сфер. Саме завдяки інтернаціоналізації здійсню­ються головні умови збалансованого економічного розвитку: реаліза­ція в матеріально-речовій та вартісній формах усіх частин валового національного продукту, піднесення якості людського розвитку тощо. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, за­собів виробництва компенсуються широкою участю країн у світогос- подарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаці­оналізації виробництва й обігу. Інтернаціоналізація об’єднує струк­турні елементи і суб’єкти світового господарства в єдине ціле. Тому вона є одним із системоутворювальних факторів світового господар­ства. З поглибленням процесу інтернаціоналізації виробництва поси­люється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

У зв’язку з цим можна виділити такі напрями інтернаціоналізації господарського життя:

а)  інтернаціоналізація виробничих сил, що означає процес ство­рення матеріальних елементів міжнародних господарських об’єктів у країнах світу;

б)  інтернаціоналізація виробничих процесів. Цей процес знахо­дить своє відображення в розвитку спільного підприємництва парт­нерів з різних країн світу;

в)  інтернаціоналізація виробництва, яка полягає у процесі ство­рення спільних підприємств;

г)  інтернаціоналізація обміну. Цей процес відображається в роз­витку міжнародних торгівельних відносин;

д)  інтернаціоналізація транспорту, що знаходить своє відображен­ня у створенні міжнародних транспортних систем;

е)  інтернаціоналізація паливно-енергетичних комплексів відбу­вається за рахунок інтенсифікації господарських зв’язків між спорід­неними галузями економіки країн-партнерів;

є) інтернаціоналізація розподілу знаходить своє відображення в розподілі капіталу, міграції робочої сили в межах міжнародної еконо­міки;

ж)  інтернаціоналізація споживання, яка передбачає об’єднання зусиль країн-партнерів у сфері раціонального споживання виробле­ної ними продукції в межах міжнародної економіки;

з)  інтернаціоналізація інформаційних систем передбачає об’єднан­ня матеріальних і фінансових ресурсів з метою оптимального викори­стання інформації в рамках міжнародної економіки (наприклад, ШТБЯМБТ);

і)  інтернаціоналізація управління. Вона передбачає об’єднання зусиль суб’єктів міжнародної економіки з метою широкого викорис­тання досвіду управління економічними процесами на національно­му та інтернаціональному рівнях, наприклад, створення програм міжнародного менеджменту.

Отже, інтернаціоналізація господарського життя має широкі фор­ми прояву і характеризує розвиток економічних зв’язків між країнами світу в різних сферах міжнародної економіки.

Безумовно, одним з основних факторів, що впливає на поглиб­лення процесу інтернаціоналізації економічного розвитку, виступає міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація окремих регіонів і країн на певний видах виробничої діяльності, торгівлі та послуг. Він буває загальним, частковим, одиничним.

Загальний поділ праці — це поділ за сферами виробництва (добув­на, обробна промисловість, сільське господарство тощо). Він обумов­лений в основному природно-кліматичними умовами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94  ... 215