Міжнародна економіка

Другою формою інтеграції виступає зона вільної торгівлі. При цій формі інтеграції країни добровільно відмовляються від захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по да­ному об’єднанню, а стосовно третіх країн вони виступають не колек­тивно, а індивідуально, тобто зберігають свій економічний суверені­тет. З третіми країнами кожен учасник зони вільної торгівлі встанов­лює власні тарифи. Такий вид інтеграції застосовується країнами ЕАСТ, НАФТА й іншими інтеграційним угрупуваннями. В умовах зони вільної торгівлі зростає внутрішня і взаємна торгівля між країнами цієї зони.

Більш розвинутою формою регіональної інтеграції виступає Мит­ний союз. У рамках цього інтеграційного об’єднання зовнішньоторго­вельні зв’язки його членів із третіми країнами визначаються колек­тивно. Так, учасники Союзу зводять спільно єдиний тарифний бар’єр проти третіх країн. Це дає можливість більш надійно захистити єди­ний регіональний ринковий простір, який формується і виступає на міжнародній арені як об’єднаний торговий блок. Але при цьому учас­ники даного інтеграційного об’єднання втрачають частину свого зов­нішньоекономічного суверенітету. Подібний варіант інтеграції спочат­ку здійснювався в рамках Європейського Союзу західноєвропейських країн.

Четвертою формою розвитку інтеграційних об’єднань є Спільний ринок. Тут усі характеристики Митного союзу зберігають своє значен­ня. Крім того, у рамках Спільного ринку усуваються обмеження на пе­реміщення різних факторів виробництва, що підсилює економічну взаємозалежність країн — членів даного виду інтеграційного об’єднан­ня. Цей етап розвитку пройшов Європейський Союз, Карибський Спільний ринок.

Загальний ринок ЄС був в основному створений наприкінці 60-х рр. Але вільного пересування через кордони держав товарів, по­слуг, капіталів і робочої сили виявилося мало для формування зрілого єдиного ринкового простору. Для більш плідної роботи Європейсько­го Союзу потрібно було провести додаткові заходи. Серед них:

•         вирівнювання податків;

•                     усунення бюджетних субсидій окремих підприємств і тим більше цілих галузей;

•                     переборення розходжень в національних, трудових і госпо­дарських законодавствах;

•         уніфікування національних технічних і санітарних стандартів;

•                     скоординування національних кредитно-фінансових структур і систем соціального захисту.

Здійснення цих заходів і подальша координація національної по­даткової, антиінфляційної, валютної, промислової, сільськогоспо­дарської і соціальної політики учасників даного інтеграційного об’єд­нання призвела до створення зрілого єдиного внутрішнього ринку країн Європейського Союзу.

П’ята форма інтеграції — створення економічного союзу, який передбачає об’єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і про- 314

ведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостері­гати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угрупування в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним органам, наділеним правом прийма­ти рішення з важливих питань організації. Прикладами економічного союзу є Європейський союз (1993 р.), Співдружність незалежних дер­жав - СНД (1992 р.).

Найвищою формою інтеграції вважається політичний союз, який передбачає передання національними урядами національним органам більшої частини власних повноважень стосовно третіх країн, що фак­тично означає створення міжнародної конфедерації та втрату сувере­нітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це - суто теоретична форма.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 175 176 177 178 179 180181 182 183 184 185  ... 215