Традиційні форми міжнародного банківського кредиту дедалі більшою мірою замінюються випуском цінних паперів (акцій, облігацій тощо) — фінансовий кредит. Процес цей називається сек’юри- тизація — (securities — цінні папери). Як основний посередник між позичальниками і безпосередніми кредиторами-інвесторами, які вкладають свої кошти в цінні папери, виступають ТНБ. Вони можуть надавати позики під цінні папери брокерам і ділерам фондових бірж, фінансових компаній та інших кредитно-фінансових установ.
Міжнародний кредит в сучасних умовах здійснюється і за допомогою так званих нових фінансових інструментів. До них належать євроноти—короткострокові та середньострокові зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою, а також регулярно відновлювані гарантії розміщення цінних паперів. Серед короткострокових фінансових інструментів помітне місце займають євро-комерційні папери-зобов’я- зання приватних корпорацій, що випускаються на строк 3—6 місяців з невеликою маржею і відповідною базовою ставкою міжнародного грошового ринку.
Сучасний стан міжнародного кредитування і міжнародних кредитних відносин можна розцінювати як гостре кризове явище. Практика свідчить про наявність недовіри між учасниками кредитних відносин. Деякі позичальники виявились неспроможними відповідати за зобов’язаннями, і найбільші інституції-кредитори часто опиняються перед загрозою неповернення своїх коштів.
Досконалість кредитного ринку підривається факторами, що спричиняють кризу заборгованості — одну з найактуальніших міжнародних економічних проблем. У випадку анулювання боргу боржником (default) неможливо домогтися виплат за зобов’язаннями, якщо борж- 244
ником є суверенний уряд. Такі борги безумовно призводять до зниження ефективності міжнародного кредиту.
Аналіз міжнародного кредиту показує, що він виступає як один з елементів ринку позичкового капіталу.
2. Світовий ринок позичкового капіталу
Світовий ринок позичкового капіталу має довгу і складну історію, і бере початок ще з лифарського капіталу середньовіччя.
Сучасний світовий ринок позичкових капіталів, котрий сформувався на основі інтернаціоналізації та інтеграції національних ринків на початок 60-х років, включає в себе: світовий кредитний ринок, світовий фінансовий ринок та євроринок. Всі ці сектори світового ринку позичкового капіталу взаємопов’язані: на практиці постійно відбувається взаємне переливання капіталів.
Світовий кредитний ринок — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється рух капіталу на основі терміновості, повернення та сплати відсотків.
Світовий фінансовий ринок — це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі й в євровалютах.
Розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо-та довгострокових капіталів (ринок капіталів), що включає і фінансовий ринок.
Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться операції з кредитів та позик в євровалюті.
Євроринки визначаються як:
• ринки вільної конкуренції;
• світові ринки, на яких беруть участь і ведуть жорстоку конкурентну боротьбу міжнародні банки всіх великих країн, використовуються всі провідні конвертовані валюти, функціонують всі великі фінансові центри світу;
• новаторські: ініціатори нових фінансових інструментів та новітніх інформаційних технологій.
В наш час світовий ринок позичкового капіталу виступає як механізм акумуляції й розподілу фінансових ресурсів у світовому економічному просторі і він охоплює сукупність попиту та пропозиції на позичковий капітал позичальників і кредиторів різних країн світу.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 215