Міжнародна економіка

Реальні іноземні інвестиції (виробничі) передбачають приріст ка­піталу суспільства чи фірми, в яку вони вкладаються, однак, це відбу- 214

вається не завжди. Реальні інвестиції передбачають перетворення гро­шових засобів в будівлі, обладнання, машини, матеріально-виробничі запаси тощо.

Фінансові іноземні інвестиції — це вкладення коштів у різні фінан­сові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін., реалізація котрих пе­редбачає взаємодію учасників, які належать різним державам (рези­дентів і нерезидентів по відношенню до конкретної країни).

Окремо виділяються інтелектуальні інвестиції. Це, перш за все, — вкладення у науковоосвітню інфраструктуру, в об’єкти інтелектуаль­ної власності, що випливають з авторського права, винахідного та па­тентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

При стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями, але за умов кризи можливі інвестиції на підтримку дію­чих технічно відсталих виробничих фондів, тобто інноваційна форма інвестицій — це вкладення у нововведення, яка здебільшого складаєть­ся з інтелектуальних інвестицій.

На певному етапі економічного розвитку рух капіталів виходить за межі держави, отримує власну інвестиційну мотивацію і стає скла­довою міжнародних економічних відносин. Для країни базування, яка виступає інвестуючим об’єктом і здійснює експорт капіталу, процес інвестування виступає як інвестиція за кордон, а для приймаючої країни, об’єкта інвестування, рух капіталів має назву іноземне інвес­тування.

Для більш досконалого поняття економічної оцінки інвестицій потрібно визначитись з характеристикою об’єктів і суб’єктів інвести­ційної діяльності. До об’єктів інвестиційної діяльності відносять май­но, в тому числі основні оборотні фонди в усіх галузях національної економіки, цінні папери та цільові грошові вклади, інтелектуальну власність і науково-технічну продукцію, інші майнові права. В реаль­ному житті об’єкти інвестування виступають як майнові цілісні ком­плекси, або їх окремі елементи.

Головним суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Розрізняють індивідуальних та інституційнихінвесторів. Відмінності між ними полягають у масштабах керованих ними ресурсів, характері й методиках прийняття рішень.

Реальні

Ринок облігацій (іноземних єврооблігацій)

ІНВЕСТИЦІЇ

(виробничі)

Нове

будівництво

Розширення

Реконструкція

Ринок акціонерного капіталу (біржовий, євро акцій)

Технічне		Грошовий
переозброєння		ринок

Об’єкти, що приватизуються

Ринок

нерухомості

Мал. 12.1. Ринки вкладень іноземних інвестицій

Інвестори в сучасних умовах можуть виступати як покупці, вклад­ники та кредитори, які розміщують свій капітал в об’єкти інвестицій­ної сфери. При цьому переважно інвестор визначає об’єкти інвесту­вання, залучає інвестиційних посередників, ставить перед ними певні завдання для реалізації його інтересів. У процесі іноземного інвесту­вання інвесторами можуть виступати фізичні особи, корпорації, дер­жава (уряд), міжнародні організації.

Накопичені у транснаціональних банках, корпораціях, міжнарод­них організаціях, інвестиційних фондах і компаніях та ін. капітали використовуються цими інституціями для нарощування інвестицій­них ресурсів. Так інвестиційні ресурси виходять із-під національного контролю та регулювання і виступають як іноземні інвестиції, віднос­но країни, в яку вони направляються.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130  ... 215