Поняття, иіді і функції науки
Наука — це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація об’єктивних законів про об’єктивну дійсність з метою їх практичного застосування.
Наука має велике значення в розвитку людського суспільства. Вона проникає як у матеріальні, так і в духовні сфери діяльності людини.
У літературі є ряд тлумачень поняття «наука». Одні з них визначають науку як суму знань, досягнутих людством, інші — як вид людської діяльності, спрямованої на розширення пізнання людиною законів природи і розвитку суспільства. Але найбільш загальним визначенням можна вважати таке: наука — сфера людської діяльності, функції якої—розробка і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність. Безпосередня мета науки—опис, пояснення і передбачення процесів, явищ дійсності, які є предметом її вивчення, на основі відкриття наукою законів.
Науку можна розглядати в різних вимірах — як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої складає система знань;
— як процес пізнання закономірностей об’єктивного світу;
— як певний вид суспільного поділу праці;
— як важливий чинник суспільного розвитку і як процес виробництва нових знань і їх використання.
Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нових знань, так і результат цієї діяльності — суму здобутих знань, що є основою наукового розуміння світу. Термін «наука» застосовується для назви окремих галузей наукового знання.
Наука — це динамічний розвиток системи знань про об’єктивні закони природи, суспільства і мислення, отриманих і перетворених у безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.
Використання знань у практичній діяльності передбачає наявність певної групи правил, які регламентують як саме, в яких ситуаціях, за допомогою яких засобів і для досягнення якої мети можуть застосовуватись ті чи інші знання. Тому наука систематизує об’єктивні знання про дійсність.
Отже, основною метою науки є опис, пояснення і передбачення процесів та явиш об’єктивної дійсності, які є предметом її вивчення, з метою використання їх у практичній діяльності людства.
Отже, основним змістом науки є:
— теорія як система знань, яка виступає у формі суспільної свідомості і досягнень інтелекту людини;
— суспільна роль у практичному використанні рекомендацій у виробництві як основи розвитку суспільства.
Наука в сучасних умовах виконує ряд конкретних функцій:
• пізнавальну—задоволення потреб людей у пізнанні законів природи, суспільства і мислення;
• культурно-виховну — розвиток культури, гуманізація виховання і формування інтелекту людини;
• практично-діючу—удосконалення виробництва і системи суспільних відносин.
Сукупність окремих, конкретних функцій науки формують основну її функцію — розвиток системи знань, які сприяють створенню раціональних суспільних відносин і використанню продуктивних сил в інтересах усіх членів суспільства.
Наукове пояснення явищ природи і суспільства зафіксоване людиною і отримання нових знань, використання їх у практичному освоєнні світу і є предметом науки: пов’язані між собою форми розвитку матерії або особливості їх відображення у свідомості людини.
Наука передбачає створення єдиної, логічно чіткої системи знань про той чи інший бік навколишнього світу, зведений в одну систему.
Основною ознакою і головною функцією науки є пізнання об’єктивного світу. Наука створена для безпосереднього виявлення суттєвих сторін усіх явищ природи, суспільства і мислення.
Мета науки — пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на природу на базі використання знань з метою отримання корисних для суспільства результатів. Поки відповідні закони не відкриті, людина може тільки описувати явища, збирати, систематизувати факти, але вона нічого не може пояснити і передбачити.
» следующая страница »
1 ... 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 ... 138